Національний банк України вимагає від банків посилити контроль за операціями з купівлі та продажу готівкової іноземної валюти фізичними особами. Йдеться про внутрішню телеграму НБУ №25-0010/74048 від 7 серпня 2026 року, в якій регулятор звернув увагу банків на ознаки можливого дроблення валютних операцій для уникнення процедур фінансового моніторингу.
У документі, за інформацією, яка стала публічною, НБУ посилається, зокрема, на аналіз відеозаписів із банківських кас. Регулятор виявив випадки, які вважає підозрілими: купівлю готівкової валюти групами людей із кількома паспортами, використання різних документів під час послідовних операцій, спроби приховати особу за допомогою кепок або темних окулярів, а також можливі домовленості клієнтів із касирами щодо оформлення операцій на інших осіб.
Окремо НБУ звернув увагу на випадки, коли валютні операції, згідно з квитанціями або даними касової системи, проводилися у час, коли на відеозаписі біля каси не було клієнта. Регулятор розглядає такі ситуації не лише як проблему поведінки окремих покупців, а й як ризик участі працівників банків у схемах обходу фінансового моніторингу.
Йдеться насамперед про так зване дроблення операцій. Наприклад, замість одноразової купівлі валюти на суму, яка досягає встановленого порогу фінансового моніторингу, клієнт може здійснити кілька менших операцій або використати документи інших людей. У такому разі формально кожна окрема транзакція має менший розмір, хоча фактично всі вони можуть бути частинами однієї операції.
Саме тому НБУ доручив банкам посилити контроль за роботою касирів і поведінкою клієнтів під час готівкового валютообміну. Водночас із документа не випливає запровадження нового загального ліміту на купівлю валюти населенням. Основна зміна стосується контролю за сукупністю операцій та недопущення штучного обходу фінансового моніторингу.
Наразі під час операції з готівковою іноземною валютою в банківській касі клієнт пред’являє документ, що посвідчує особу, а його дані вносяться до квитанції та внутрішньої системи банку. За інформацією про нові підходи, банки розглядають можливість вимагати додаткові документи, зокрема податковий номер, а також формувати окрему історію валютних операцій клієнта.
Якщо така накопичувальна модель буде запроваджена конкретним банком, повторні покупки валюти одним клієнтом у різних його відділеннях можуть враховуватися сукупно. Це означатиме, що кілька операцій на відносно невеликі суми не обов’язково залишатимуться незалежними одна від одної з точки зору внутрішнього контролю банку.
Окреме питання — поріг у 400 тис. грн. У разі досягнення відповідної суми операцій можуть застосовуватися процедури фінансового моніторингу, включно з перевіркою джерел походження коштів та отриманням підтверджувальних документів. Дані про операції, які підпадають під вимоги фінмоніторингу, передаються в установленому порядку до Державної служби фінансового моніторингу.
При цьому нова вимога НБУ, за наявною інформацією, адресована саме банкам. Окремого аналогічного доручення щодо посилення ідентифікації клієнтів у небанківських пунктах обміну валюти в оприлюднених даних не зазначено. Тому правила проведення готівкового обміну в банку та в ліцензованому небанківському обміннику можуть відрізнятися.
Банки не зобов’язані запроваджувати всі нові процедури одночасно. Зміни можуть вводитися поступово, залежно від внутрішніх систем контролю та рішень конкретної фінансової установи. Єдиної дати, з якої всі банки мають перейти на новий порядок, за наявною інформацією, не встановлено.
Посилення контролю відбувається на тлі тривалого розвитку системи фінансового моніторингу в банківському секторі. Для регулятора одним із ключових завдань залишається виявлення операцій, які можуть використовуватися для приховування походження коштів або обходу встановлених процедур. Водночас для клієнтів це означає потенційне збільшення кількості документів та запитань під час великих або повторних операцій.
Найбільше практичне значення нововведення матиме для людей, які регулярно купують значні обсяги готівкової валюти. Якщо банки почнуть вести накопичувальний облік таких операцій на рівні кожного клієнта, звична схема кількох покупок протягом місяця може призвести до необхідності пояснювати походження коштів навіть тоді, коли жодна окрема транзакція не досягає порогового значення.
