Банк Японії 18 вересня підвищив ключову процентну ставку на 25 базисних пунктів — з 1% до 1,25%, встановивши найвищий рівень із 1995 року. Рішення ухвалили в Токіо за підсумками дводенного засідання правління: семеро з дев’яти його членів підтримали підвищення, двоє виступили проти. Крок японського центробанку посилює глобальні фінансові ризики через здорожчання фондування, можливе згортання операцій carry trade та перерозподіл капіталу між ринками.
Банк Японії пояснив рішення ризиком перевищення інфляцією цільового показника у 2%. У серпні загальна інфляція в країні становила 1,9%. Підвищення ставки було очікуваним для фінансового ринку: майже 90% економістів, опитаних CNBC, прогнозували крок на 25 базисних пунктів.
Після оголошення рішення японська єна не зміцнилася, а, навпаки, ослабла приблизно на 0,45% — до 156,64 єни за долар. Така реакція пов’язана з тим, що інвестори вже врахували підвищення ставки у своїх очікуваннях, а позиція центробанку щодо подальшого посилення політики залишилася стриманою.
Для світової економіки важливим ризиком є зміна умов так званої carry trade — стратегії, за якої інвестори позичають кошти в юанях за відносно низькою ставкою та вкладають їх у активи з вищою дохідністю за кордоном. Зростання вартості японського фондування скорочує привабливість таких операцій і може стимулювати інвесторів закривати позиції. Масове повернення коштів здатне посилити коливання валют, акцій та облігацій на інших ринках.
Додатковий ефект може виникнути через японських інвесторів, які традиційно вкладають значні суми за межами країни. Якщо внутрішні процентні ставки продовжать зростати, частина капіталу може повертатися до японських активів. Для світових ринків це означає потенційно менший попит на іноземні облігації та інші фінансові інструменти, а також ризик підвищення вартості запозичень у країнах, які залежать від міжнародного капіталу.
Підвищення японської ставки відбувається одночасно зі зміною політики інших великих центробанків. Федеральна резервна система США цього тижня також підняла ключову ставку на 25 базисних пунктів — до діапазону 3,75–4%. Синхронне посилення грошово-кредитних умов у провідних економіках обмежує доступність дешевого фінансування для бізнесу та держав і може стримувати інвестиційну активність.
Для Японії дорожчі гроші мають і внутрішній наслідок: зростає вартість кредитів для компаній та домогосподарств. Це може скоротити споживання, попит на житло й корпоративні інвестиції. Водночас міцніша єна за сприятливого сценарію здатна зменшити витрати японських імпортерів на енергоносії та сировину, що особливо важливо для країни, яка значною мірою залежить від імпорту палива.
На момент рішення дохідність 10-річних японських державних облігацій знизилася на 4,9 базисного пункту — до 2,947%. Рух ринку показав, що інвестори оцінювали не лише саме підвищення ставки, а й подальшу траєкторію політики Банку Японії. Наступні сигнали керівництва центробанку можуть визначити, чи продовжиться цикл підвищення вартості грошей.
Головним відкритим питанням залишається темп подальшого посилення політики. Двоє членів правління — Тоічіро Асада та Аяно Сато — проголосували проти підвищення. Обидва були призначені на початку року прем’єр-міністром Санае Такаїті. Розбіжності всередині правління свідчать про наявність різних підходів до оцінки ризиків для економіки.
Банк Японії почав відходити від надм’якої монетарної політики у березні 2024 року. До цього країна роками підтримувала надзвичайно низькі ставки, намагаючись подолати дефляцію та стимулювати кредитування. Тривалий період дешевої єни зробив японську валюту одним із ключових інструментів глобальних операцій carry trade, тому зміна політики Токіо має значення далеко за межами японського ринку.
Японія також зазнала значного зростання витрат на імпорт енергоносіїв. У серпні дефіцит зовнішньої торгівлі перевищив 1 трлн єн, зокрема через подорожчання енергетичного імпорту. На цьому тлі подальший курс єни та рішення Банку Японії залишатимуться важливими факторами для вартості палива, торгового балансу країни та руху міжнародного капіталу.
