Колишній президент Сербії Александр Вучич 25 жовтня визнав поразку політичної сили, яку підтримує, на дострокових парламентських виборах. За його попередньою оцінкою, перемогу здобув «Студентський список» — рух, що виник на тлі масових антиурядових протестів. Вучич заявив, що студентська опозиція може отримати від 135 до 140 місць у парламенті зі 250, тоді як коаліція «Об’єднана Сербія», сформована навколо Сербської прогресивної партії, здобуде близько 105 мандатів. Про це повідомляють сербські видання Nova та Blic.
«У нас поки немає остаточних результатів. Але на підставі попередніх даних очевидно, що ми програли ці вибори. Переміг студентський список», — сказав Вучич. Він наголосив, що наведені цифри ґрунтуються на попередніх підрахунках і не є офіційно затвердженими підсумками голосування. Остаточні результати на момент його заяви ще не оголосили.
За даними попередніх оцінок, студентський рух отримав близько 2,2 млн голосів, тоді як політичний блок Вучича — приблизно 1,72 млн. Різниця свідчить про значну перевагу опозиційного списку. Водночас розподіл місць у Скупщині, сербському парламенті, залежатиме від остаточного підрахунку голосів і результатів партій та списків національних меншин, для яких діють окремі виборчі правила.
Дострокове голосування стало одним із найсерйозніших випробувань для політичної сили Вучича, яка домінувала в сербській політиці понад десятиліття. Студентський рух, що спочатку об’єднував учасників протестів, перетворився на загальнонаціональну політичну альтернативу. Його успіх продемонстрував, що невдоволення владою вийшло за межі вуличних демонстрацій і трансформувалося в підтримку на виборах.
Протести, які стали передумовою політичної кризи, почалися після обвалення навісу залізничного вокзалу в місті Нові-Сад у листопаді 2024 року. Унаслідок трагедії загинули 16 людей. Студенти та інші учасники демонстрацій вимагали розслідування обставин катастрофи, відповідальності посадовців і боротьби з корупцією. Згодом вимоги розширилися до проведення дострокових парламентських виборів і змін у системі державного управління.
Протягом наступних місяців студентські акції охопили Белград та інші міста країни. Учасники протестів звинувачували владу в недостатній прозорості, тиску на опонентів і використанні державних інституцій в інтересах правлячої партії. Урядові представники відкидали частину звинувачень, однак протестний рух продовжував залучати нових прихильників. Саме ця мобілізація створила основу для формування «Студентського списку» як виборчої сили.
Після визнання поразки Вучич опинився перед необхідністю визначити подальшу роль своєї політичної команди в умовах нового розподілу сил. Якщо попередні оцінки підтвердяться, студентський список матиме достатньо місць для формування парламентської більшості без підтримки основного суперника. Проте остаточні можливості нового парламенту залежатимуть від затвердженого складу депутатів, позицій представників національних меншин і переговорів щодо організації роботи законодавчого органу.
Зміна парламентської більшості може вплинути на розслідування справ, пов’язаних із корупцією, прозорість державних закупівель та контроль за діяльністю уряду. Водночас перемога на виборах сама по собі не гарантує швидкого виконання вимог протестувальників. Новій політичній силі доведеться визначити керівництво, узгодити програму дій і перетворити громадську мобілізацію на стабільну роботу державних інституцій.
Сербія має парламентську систему, у якій Скупщина ухвалює закони, затверджує уряд і здійснює контроль за його діяльністю. Саме тому розподіл мандатів має вирішальне значення для формування виконавчої влади. Президент країни не визначає склад уряду одноосібно, а парламентська більшість відіграє ключову роль у призначенні прем’єр-міністра та затвердженні урядової програми.
Для студентського руху наступним випробуванням стане здатність зберегти єдність після виборчої перемоги. Протести об’єднали людей навколо вимог підзвітності влади та боротьби з корупцією, але подальша робота в парламенті потребуватиме конкретних законодавчих пропозицій і домовленостей. Остаточні результати виборів мають визначити, наскільки впевнено нова сила зможе перейти від протестної діяльності до управління державою.
