Дніпропетровський окружний адміністративний суд 15 жовтня 2026 року визнав незаконною відмову територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) виключити з військового обліку жінку, яка офіційно змінила стать із чоловічої на жіночу. Суд зобов’язав військовий орган зняти її з обліку та оновити інформацію в реєстрі «Оберіг», а також визнав дії установи дискримінаційними.
Позивачка раніше перебувала на військовому обліку як військовозобов’язаний чоловік. Після офіційної зміни статі вона отримала нові документи, зокрема паспорт, у якому зазначено жіночу стать. У червні 2026 року жінка звернулася до ТЦК із заявою про виключення з військового обліку та внесення відповідних змін до військово-облікових документів.
Однак військовий орган відмовив у задоволенні її вимог. У ТЦК вважали, що зміна статі сама по собі не є передбаченою законодавством підставою для виключення з військового обліку. Також там наполягали, що питання придатності до військової служби має вирішувати військово-лікарська комісія (ВЛК).
Жінка оскаржила відмову в адміністративному суді. Вона наголошувала, що спір стосується не стану здоров’я та не визначення придатності до служби, а її правового статусу після офіційної зміни статі. Позивачка також зазначала, що не має медичної чи фармацевтичної освіти, яка зумовлювала б обов’язкове перебування жінки на військовому обліку, і не подавала заяви про добровільне взяття на такий облік.
Суд погодився з аргументами позивачки. Під час розгляду справи він установив, що жінка не належить до категорій осіб жіночої статі, для яких законодавство передбачає обов’язковий військовий облік. Доказів наявності в неї відповідної професійної підготовки або добровільного бажання перебувати на обліку також не було.
Окрему увагу суд приділив аргументу ТЦК про відсутність у законодавстві спеціальної процедури виключення з військового обліку після зміни статі. На думку суду, така прогалина не може виправдовувати відмову в реалізації прав людини. Державні органи зобов’язані діяти в межах закону та враховувати офіційно підтверджений правовий статус громадянина.
Суд дійшов висновку, що продовження обліку позивачки за правилами, застосовуваними до чоловіків, попри оформлені документи із зазначенням жіночої статі, порушує принцип рівності перед законом. Такі дії він визнав дискримінаційними, оскільки військовий орган не врахував юридично встановлену зміну статі.
15 жовтня суд повністю задовольнив позов у справі № 160/22278/26. Він скасував рішення ТЦК про відмову у виключенні жінки з військового обліку, зобов’язав установу виключити її з обліку військовозобов’язаних і внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів «Оберіг». Крім того, суд постановив стягнути на користь позивачки 1331,20 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Водночас воно стосується конкретного спору та обставин справи. Сам факт офіційної зміни статі не означає автоматичного встановлення непридатності до військової служби: предметом розгляду було право жінки на виключення з обліку відповідно до її юридичного статусу та чинних правил військового обліку.
В Україні порядок військового обліку жінок визначається, зокрема, статтею 1 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу». Обов’язковому обліку підлягають жінки, які здобули медичну або фармацевтичну спеціальність і відповідають установленим законом вимогам. Для жінок з іншими спорідненими з військово-обліковими спеціальностями професіями взяття на облік передбачене на добровільних засадах. Саме належність до відповідної категорії, а не лише наявність запису в реєстрі, має значення для визначення обов’язку перебувати на військовому обліку.
Подібні спори порушують питання узгодження державних реєстрів і процедур військового обліку з документами, що підтверджують зміну статі. За відсутності чіткого адміністративного механізму громадяни можуть бути змушені звертатися до суду для виправлення даних і захисту своїх прав. Рішення в таких справах також порушують питання правової визначеності: державні органи мають застосовувати законодавство послідовно, а відсутність окремої процедури не повинна створювати перешкод для реалізації прав людини.
