Геологи виявили під сучасними графствами Норфолк і Лінкольншир на сході Англії залишки величезної вулканічної кальдери, сформованої близько 454 мільйонів років тому. На дослідження структури та встановлення її зв’язку з масштабним давнім виверженням науковцям знадобилося близько 30 років.
Знахідка дозволяє відтворити події, які відбувалися на території сучасної Великої Британії задовго до появи людини. За даними дослідників, давній вулкан щонайменше один раз пережив надзвичайно потужне виверження, після якого частина вулканічної структури була зруйнована й згодом опинилася глибоко під поверхнею.
Ключовим доказом стали кристали циркону, зразки яких науковці отримали ще приблизно 80 років тому під час буріння свердловин. Матеріал походив із двох точок, розташованих приблизно за 65 кілометрів одна від одної. Лише сучасні методи аналізу дозволили використати ці давні зразки для точного датування вулканічної активності.
Циркон утворюється в магмі ще до виверження та може зберігати інформацію про час формування породи. Завдяки вмісту урану його кристали використовують для визначення віку геологічних подій. Аналіз англійських зразків показав їхню відповідність матеріалу, який міститься у великому шарі вулканічного попелу на території Скандинавії та Балтійського регіону.
Таке геологічне співпадіння вказує на масштаб події. Частинки попелу могли подолати тисячі кілометрів і потрапити за межі території, де відбулося виверження. На той час між сучасною Англією та північними районами Європи існувало давнє море Торнквіста, через яке вулканічний шлейф поширився на значну відстань.
Вік відкладень пов’язує подію з періодом ордовику — геологічною епохою, що тривала приблизно від 485 до 444 мільйонів років тому. У цей час Земля суттєво відрізнялася від сучасної: материки мали інше розташування, а значна частина планети була вкрита морями.
Попри масштаб відкриття, дослідники обережно ставляться до популярного визначення «супервулкан». Сам факт існування великої кальдери та потужного давнього виверження ще не дає достатніх підстав автоматично відносити об’єкт до цієї категорії. Для такого висновку необхідні точніші дані про обсяг викинутого матеріалу та характеристики конкретної вулканічної події.
Вченим ще належить встановити повний масштаб давнього виверження, географію його поширення та роль цієї події у формуванні регіональних відкладень. Додатковий аналіз порід може допомогти визначити, наскільки великим був вулкан і як саме змінилася його структура після катастрофічного виверження.
Знахідка також демонструє цінність старих геологічних колекцій. Зразки, отримані під час буріння десятиліття тому, можуть містити дані, які стають доступними лише після появи нових методів датування. Саме поєднання архівних матеріалів із сучасними технологіями дозволило пов’язати підземну структуру у Великій Британії з вулканічними відкладеннями, знайденими далеко від її ймовірного джерела.
