Цього року в Україні до першого класу пішли понад 243 тисячі дітей, повідомило Міністерство освіти і науки. Кількість нових школярів продовжує скорочуватися: порівняно з 2018/2019 навчальним роком показник зменшився майже вдвічі.
У 2018/2019 навчальному році до українських шкіл вступили близько 455 тисяч першокласників. Таким чином, за сім років кількість дітей, які розпочинають шкільне навчання, скоротилася більш ніж на 210 тисяч. Падіння становить приблизно 47% від рівня семирічної давності.
Ще рік тому масштаб скорочення був дещо меншим. У 2025 році до першого класу пішли близько 252 тисяч дітей. За рік показник знизився ще приблизно на 9 тисяч школярів, або майже на 4%.
У Міністерстві освіти і науки пов’язують цю тенденцію насамперед із демографічними змінами. Одним із ключових чинників є падіння народжуваності, через яке кількість дітей шкільного віку поступово скорочується. Наслідки цього процесу стають помітними не лише в статистиці вступу до першого класу, а й у плануванні роботи всієї системи освіти.
Додатковий вплив має повномасштабна війна. Через бойові дії значна кількість українських родин виїхала за кордон, де діти продовжують навчання. За даними МОН, нині за межами країни навчаються близько 315 тисяч українських дітей.
Ця цифра впливає на загальну картину освітньої системи, оскільки частина дітей, які могли б навчатися в українських школах, перебуває за кордоном. Водночас повернення родин залежатиме від безпекової ситуації, умов проживання та можливостей відновлення нормального освітнього процесу.
Скорочення кількості першокласників також змінює потреби шкіл у різних регіонах. За меншої кількості дітей громадам може знадобитися перегляд мережі закладів освіти, наповнюваності класів і використання шкільної інфраструктури. Водночас у районах, де проживає багато внутрішньо переміщених сімей, ситуація може відрізнятися від загальнонаціональної.
Тривале зменшення кількості дітей створює для держави довгострокове демографічне та економічне питання. Менше першокласників сьогодні означає меншу кількість випускників через 11–12 років, а згодом — потенційне скорочення чисельності молоді, яка виходитиме на ринок праці.
На демографічну ситуацію впливає і те, що воєнні умови змінили рішення українських сімей щодо народження дітей, місця проживання та майбутнього. Відновлення чисельності дитячого населення потребуватиме не лише стабілізації безпекової ситуації, а й умов, за яких сім’ї з дітьми матимуть можливість повертатися та планувати життя всередині країни.
Для освітньої політики це означає необхідність одночасно враховувати дві тенденції: зменшення кількості дітей через демографічний спад і тимчасову або тривалу відсутність частини школярів через перебування їхніх родин за кордоном. Подальша статистика вступу до першого класу покаже, наскільки швидко ці процеси впливатимуть на українську школу.
