Українська оборонна промисловість наблизилася до межі своїх виробничих можливостей і стикається з труднощами під час нарощування випуску озброєння, зокрема ракет, до рівня Росії. Про це йдеться у матеріалі The Wall Street Journal, опублікованому 22 листопада 2026 року. Серед головних перешкод видання називає дефіцит фінансування та кваліфікованих працівників, розпорошення державних замовлень між понад 1300 компаніями й постійні російські удари по виробничій інфраструктурі.
За оцінкою співрозмовників видання, українська галузь опинилася на важливому етапі розвитку. Після стрімкого відновлення з початку повномасштабного вторгнення вона змогла налагодити виробництво безпілотників, ракет і низки інших видів озброєння. Однак подальше збільшення обсягів потребує значно більших інвестицій та можливостей для безпечного розширення підприємств.
Одним із прикладів розриву у виробничих можливостях є ракетна програма. Генеральний директор державного конструкторського бюро «Луч» Олег Коростельов повідомив, що у 2026 році підприємство планує виготовити ракети «Нептун» у кількості до тисячі одиниць. Водночас, за даними Центру інформаційної стійкості (Centre for Information Resilience), лише за перші сім місяців року Росія випустила по Україні близько 873 крилатих і 606 балістичних ракет.
Коростельов визнав, що українське виробництво поки поступається російському. За його словами, додаткове фінансування дозволило б «Лучу» збільшити випуск продукції. Підприємство також змушене розосереджувати виробничі потужності, щоб зменшити ризики їхнього знищення внаслідок російських атак.
Інша проблема полягає у структурі фінансування оборонного сектору. Понад 1300 виробників і розробників конкурують за обмежені ресурси, а державні закупівлі розподіляються між великою кількістю замовників. Зокрема, українська система дозволяє окремим військовим командирам самостійно замовляти необхідне обладнання або отримувати його через благодійні поставки. На думку Ніко Вудса, який консультував український уряд із питань оборонного виробництва, така модель призводить до розпорошення коштів.
За його оцінкою, частина підприємств не створює достатньої доданої вартості для оборонних потреб, але водночас посилює конкуренцію за обмежене фінансування. Це ускладнює підтримку компаній, які вже мають досвід серійного виробництва та можуть швидше збільшувати постачання для армії.
Виробничі плани також обмежує нестача персоналу. Мільйони українців виїхали за кордон або перебувають на військовій службі, через що підприємствам складно знаходити інженерів, технічних спеціалістів та інших кваліфікованих працівників. Компанія Ark Robotics, яка виробляє наземні безпілотні комплекси, має більше замовлень, ніж може виконати за нинішніх виробничих можливостей.
Додатковою перешкодою стає пошук приміщень. Власники нерухомості неохоче здають площі підприємствам оборонного сектору, оскільки побоюються, що об’єкти можуть стати цілями російських ударів. Навіть за наявності попиту та замовлень компанії не завжди можуть знайти безпечне місце для розширення виробництва.
На цьому тлі українські виробники дедалі активніше виходять на міжнародні ринки. Британська компанія Uforce, заснована українцями, співпрацює з американським виробником ReconCraft, який виготовлятиме для неї морські безпілотники у штаті Орегон. Частина українських підприємств уже організувала виробництво у Великій Британії та Німеччині.
Компанія Ark Robotics перенесла штаб-квартиру до Естонії, де також виробляє безпілотники, і шукає іноземне фінансування. Розробник далекобійних безпілотників і ракет Fire Point розглядає можливість продажу частки в бізнесі для залучення капіталу. Компанія Swarmer, що спеціалізується на військових технологіях штучного інтелекту, у березні вийшла на біржу в Нью-Йорку, а її штаб-квартира тепер розташована в Остіні, штат Техас.
Генеральний директор Uforce Олег Рогинський пояснив, що вихід на західні ринки відкриває українським виробникам доступ до капіталу та значно ширшої клієнтської бази. За його словами, компанії, які досягли певного масштабу, прагнуть закріпитися на Заході, оскільки організовувати виробництво всередині України стає дедалі складніше.
Водночас розвиток оборонної галузі не зупинився. За даними Міністерства оборони, у 2026 році Україна очікує виготовити понад сім мільйонів безпілотників різних типів. Для порівняння, у 2024 році цей показник становив близько 2,2 млн одиниць, а на початку повномасштабної війни йшлося лише про сотні апаратів.
Коростельов очолює КБ «Луч», яке розробило ракету «Нептун» і реактивний безпілотник «Паляниця». За його словами, український оборонний сектор уже досяг рівня, за якого будь-яка нова атака на країну коштуватиме противнику значних ресурсів. Проте підприємствам необхідні додаткові кошти, щоб перетворити технологічні розробки на масштабне серійне виробництво.
Серед невирішених завдань залишається створення власних систем протиповітряної оборони з ракетами-перехоплювачами. Наразі Україна продовжує залежати від обмежених запасів американських та європейських комплексів. Це особливо важливо з огляду на інтенсивність російських ракетних атак і потребу захищати критичну інфраструктуру.
Історично Україна успадкувала значну частину радянського військово-промислового комплексу, однак після розпаду СРСР у 1991 році галузь пережила тривалий занепад. За словами Коростельова, КБ «Луч» працювало над проєктом «Нептун» із 2010 року, але реальне фінансування виробництва почало надходити лише наприкінці 2020-го після обговорення проблеми на зустрічі за участю президента Володимира Зеленського. Перший успішний бойовий досвід ракети у квітні 2022 року став важливим етапом відновлення українського ракетобудування.
