73-річній громадянці Німеччини Урсулі Ваґнер, матері загиблої доброволиці Збройних сил України Савіти Ваґнер, 14 листопада 2026 року відмовили у в’їзді до України на кордоні з Польщею. Жінка їхала до Києва, щоб відвідати могилу доньки, яка загинула під час російсько-української війни, однак прикордонники повідомили їй про трирічну заборону на в’їзд.
Про інцидент Урсула Ваґнер розповіла в інтерв’ю Deutsche Welle. За її словами, після паспортного контролю їй довелося забрати валізу з автобуса, яким вона прямувала до столиці, та в супроводі прикордонника повернутися до польського кордону.
Німкеня заявила, що не отримала пояснення причин заборони. У документі про відмову у в’їзді зазначено, що рішення ухвалене на підставі доручення Державної міграційної служби України. Водночас конкретних обставин, які стали підставою для такого обмеження, у документі немає.
«Це було як удар в обличчя, ніби я вдруге втратила Савіту, якщо я вже навіть не можу відвідати її могилу», — сказала Ваґнер. Вона припустила, що заборона могла з’явитися через помилку в системі, оскільки раніше неодноразово приїжджала до України й не мала проблем із перетином кордону.
У Державній прикордонній службі України пояснили, що рішення про заборону в’їзду іноземцям можуть ухвалювати різні уповноважені державні органи. Після цього відповідне доручення передають прикордонникам, які виконують його під час паспортного контролю.
У ДПСУ наголосили, що прикордонне відомство не отримує інформації про обставини та мотиви ухвалення таких рішень. Тому встановити причину заборони Урсулі Ваґнер без звернення до органу, який ініціював обмеження, прикордонники не можуть.
За інформацією джерел видання у прикордонній службі, однією з поширених причин заборони на в’їзд може бути несплата штрафів за порушення правил дорожнього руху. Сама Ваґнер пригадала випадок, коли під час попередньої поїздки Україною на автомобілі її зупинили за перевищення швидкості.
За словами жінки, штраф становив близько шести євро, однак сплатити його на місці не вдалося через несправність платіжного термінала у поліцейських. Постанову з банківськими реквізитами, яку їй видали для подальшої оплати, вона згодом загубила. Чи пов’язана саме ця ситуація з трирічною забороною на в’їзд, наразі невідомо.
Редакція Deutsche Welle направила інформаційний запит до Державної міграційної служби України, щоб з’ясувати підстави обмеження. На момент публікації відповіді відомства не було. Якщо заборону справді запровадили через несплачений штраф, залишається відкритим питання, чи може його погашення стати підставою для перегляду рішення.
Поїздка Урсули Ваґнер до України мала не лише родинну мету. Жінка також планувала відвідати Львівський національний університет імені Івана Франка, де мала зустрітися зі студентами та презентувати фронтовий щоденник доньки. Книга навесні 2026 року вийшла друком в Україні та Німеччині й потрапила до списку бестселерів німецького журналу Spiegel.
Савіта Ваґнер приїхала до України після початку повномасштабного російського вторгнення. Спочатку вона займалася волонтерською діяльністю, а згодом вступила до лав ЗСУ. У війську служила піхотинкою, а потім бойовою медикинею у підрозділі «Карпатська Січ». До переїзду вона вивчала математику в університеті та не мала військового досвіду.
Наприкінці січня 2024 року Савіта Ваґнер загинула внаслідок мінометного обстрілу в Луганській області. За наявною інформацією, вона намагалася врятувати поранених побратимів під час бойового завдання. Після загибелі доброволицю посмертно нагородили українським орденом «За мужність».
Рішення поховати Савіту в Києві її мати та чоловік загиблої Карл Стенеруд ухвалили свідомо. Родина хотіла, щоб вона спочивала поруч із військовими, з якими воювала. Після похорону Урсула Ваґнер говорила, що планує щороку приїжджати до столиці, щоб відвідувати могилу доньки.
