Франція вимагає від Німеччини чітко визначити умови застосування далекобійних ракет у разі військового конфлікту з Росією. Париж побоюється, що удари звичайними боєприпасами по російських об’єктах у глибокому тилу можуть бути сприйняті Москвою як загроза стратегічним силам і спровокувати ядерну відповідь. Про це 11 листопада повідомляє Financial Times із посиланням на джерела, обізнані з перебігом переговорів між європейськими союзниками.
За інформацією видання, французька сторона наполягає, щоб Берлін сформулював зрозумілу військову доктрину використання засобів Deep Precision Strike — високоточної зброї великої дальності, призначеної для ураження важливих цілей далеко за лінією фронту. Париж хоче отримати пояснення щодо можливих сценаріїв застосування таких систем, пріоритетних цілей і механізмів ухвалення рішень про завдання ударів.
Французьке занепокоєння пов’язане передусім із ризиком неправильної інтерпретації російським керівництвом характеру ракетної атаки. Навіть якщо європейська країна застосує виключно звичайну бойову частину, Москва може розцінити удар по стратегічному військовому об’єкту як спробу послабити її ядерний потенціал. У такому разі відповідь Росії потенційно може вийти за межі конвенційного протистояння.
Співрозмовники Financial Times зазначають, що Париж хотів би бачити достатньо чітку та публічну доктрину застосування далекобійної зброї. Її призначенням має стати зменшення ризику непорозумінь між сторонами під час потенційної кризи. Французька сторона фактично пропонує заздалегідь визначити правила, які дозволять відокремити звичайні військові операції від дій, здатних бути сприйнятими як підготовка до ядерного удару.
Німеччина, зі свого боку, не заперечує необхідності узгодження європейського підходу до цього питання. За інформацією видання, високопоставлений німецький чиновник підтримав ідею спільного розуміння механізмів ескалації та правил використання нових систем озброєння. Берлін усвідомлює, що розвиток далекобійних можливостей потребує не лише технічної підготовки, а й політичних домовленостей між державами, які можуть брати участь у відповідних операціях.
Німецькі військові розробляють і закуповують ракетні системи наземного базування, дальність яких може становити від 500 до понад 2000 км. Такі засоби ураження розширюють можливості Бундесверу щодо знищення командних пунктів, військової інфраструктури, логістичних вузлів та інших важливих об’єктів противника на значній відстані від лінії зіткнення.
До розвитку аналогічних можливостей долучаються Велика Британія, Польща, а також країни Північної Європи та Балтії. Їхня мета — створити європейський потенціал далекобійних конвенційних ударів, який дозволить зменшити залежність від американських військових можливостей. Водночас відсутність єдиних правил застосування такої зброї може ускладнити координацію між союзниками.
Окреме занепокоєння Франції пов’язане з її власною роллю в системі європейського стримування. Париж розвиває концепцію поширення французького ядерного захисту на європейських партнерів. У разі погіршення безпекової ситуації Франція може опинитися перед необхідністю реагувати на загрозу, яка виникла внаслідок військової операції іншої держави. Таким чином, рішення Берліна щодо використання звичайних ракет потенційно здатні вплинути на стратегічні розрахунки Парижа.
За даними Financial Times, Франція, Німеччина та Велика Британія обговорюють поглиблення координації у сфері звичайного та ядерного стримування. Одним із можливих результатів переговорів може стати спільна заява, яка визначатиме принципи використання далекобійного озброєння та підходи до управління ескалацією. Однак остаточні параметри такої домовленості поки не визначені.
Важливим питанням залишається перелік цілей, проти яких європейські країни можуть застосовувати нові ракети. Військові об’єкти, логістичні центри та інфраструктура забезпечення армії можуть розглядатися як пріоритетні цілі звичайних ударів. Водночас атаки на об’єкти, пов’язані з ядерними силами, системами управління або стратегічним командуванням, створюють значно вищі ризики неправильного трактування намірів нападника.
Європейські країни почали активніше розвивати власні далекобійні озброєння після повномасштабного вторгнення Росії в Україну та на тлі невизначеності щодо майбутньої ролі США в забезпеченні безпеки континенту. Тепер перед ними стоїть подвійне завдання: створити достатній військовий потенціал для стримування Москви та не допустити, щоб його застосування стало причиною неконтрольованого конфлікту.
Одним із механізмів координації вже стала франко-німецька співпраця у сфері стримування. У березні 2026 року Еммануель Макрон і канцлер Німеччини Фрідріх Мерц домовилися створити спеціальну групу високого рівня з ядерних питань. Вона має забезпечувати політичний діалог щодо поєднання французьких ядерних можливостей, звичайного озброєння та протиракетної оборони. У липні сторони підтвердили намір поглиблювати цю взаємодію, зокрема у сфері високоточного далекобійного ураження.
Таким чином, суперечка навколо німецьких ракет стосується не лише закупівлі озброєння, а й майбутньої архітектури європейської безпеки. Від того, чи зможуть Париж і Берлін узгодити правила застосування далекобійних систем, залежатиме здатність європейських держав координувати військові рішення в умовах потенційного протистояння з Росією.
