Американські переговорники запропонували варіант зміни адміністративних меж українських областей, який дозволив би Росії заявити про повний контроль над Донецькою та Луганською областями, не вимагаючи від Києва передати міста, які утримують українські війська. Про це 10 листопада пише The Economist із посиланням на співрозмовників, обізнаних із перебігом переговорів. Ініціативу обговорюють у межах пошуку компромісу для припинення війни, однак її конкретний механізм, юридичний статус і ставлення до неї української сторони публічно не розкриваються.
За інформацією видання, йдеться про своєрідне «картографічне» рішення: Москва могла б отримати можливість оголосити про досягнення однієї з ключових військових цілей — повного контролю над Донбасом, тоді як Україна фактично зберегла б території та населені пункти, які зараз утримує. The Economist не наводить детальної схеми запропонованої зміни меж і не уточнює, які саме адміністративні одиниці могли б бути змінені.
Пропозиція з’явилася на тлі відновлення тристоронніх контактів України, США та Росії в Абу-Дабі 10–11 листопада. Територіальне питання залишається однією з головних перешкод для укладення угоди: Кремль вимагає виведення українських сил із частини Донбасу, яка залишається під контролем Києва, тоді як українська сторона відкидає передання територій, які російська армія не змогла захопити військовим шляхом.
Американські представники, за даними The Economist, намагаються знайти формулу, яка дозволила б президенту РФ Володимиру Путіну представити домовленість як досягнення заявленої мети, не змушуючи Україну відмовлятися від контролю над містами. Водночас публікація не свідчить про згоду Києва чи Москви з таким варіантом. Також не повідомляється, що пропозицію оформили у вигляді узгодженого документа або офіційно передали українському керівництву.
Окремою перешкодою залишаються гарантії безпеки. Україна наполягає, що припинення бойових дій має супроводжуватися механізмами, які не дозволять Росії відновити наступ після перегрупування військ. Американські переговорники, як пише видання, обговорюють можливість гарантій за моделлю п’ятої статті договору НАТО, яка передбачає колективну оборону в разі нападу на державу-члена альянсу. Однак конкретні зобов’язання США та порядок їх застосування залишаються предметом обговорення.
У публікації також ідеться, що Москва не демонструє готовності погодитися на розміщення міжнародних сил стримування на українській території. Росія продовжує наполягати на нейтральному статусі України та обмеженні чисельності її армії. Ці вимоги суперечать позиції Києва, який розглядає збереження сильних Збройних сил і надійні зовнішні гарантії як необхідні умови повоєнної безпеки.
Ще одним спірним елементом переговорів стало розширення порядку денного за рахунок європейської безпеки. За інформацією The Economist, американська сторона погодилася обговорювати ширшу архітектуру безпеки Європи, чого давно домагається Москва. Українські та європейські представники побоюються, що такий формат дозволить російській стороні висувати додаткові вимоги й затягувати досягнення домовленості про припинення вогню. Вашингтон, зі свого боку, вважає, що без обговорення загальноєвропейських механізмів безпеки врегулювання конфлікту може виявитися неможливим.
Паралельно США розглядають економічні стимули для Москви, зокрема повернення Росії на європейські енергетичні ринки. Україна та її європейські партнери виступають проти відновлення таких зв’язків до завершення війни. Водночас Вашингтон не може самостійно скасувати європейські обмеження на імпорт російського газу або гарантувати відновлення постачання.
Публічна позиція Києва щодо територіального питання залишається незмінною: Україна не визнає російську юрисдикцію над окупованими територіями. Президент Володимир Зеленський раніше допускав обговорення окремих варіантів припинення вогню, зокрема створення демілітаризованої зони за умови взаємного відведення військ і міжнародного контролю. Однак такий підхід не означає згоди на юридичне визнання зміни кордонів або передання Росії територій, які залишаються під контролем українських сил.
Додаткову складність створює конституційне питання. Донецька та Луганська області є адміністративно-територіальними одиницями України, а їхній статус закріплений у Конституції. Зміна адміністративних меж областей і визнання територіальних втрат — різні за змістом юридичні процедури. Тому навіть якщо обговорювана ідея отримає подальший розвиток, її практична реалізація потребуватиме окремого політичного та правового рішення. Наразі невідомо, чи передбачає американська пропозиція реальну зміну адміністративного устрою, чи лише формулу, яка дозволить сторонам по-різному трактувати контроль над регіоном.
