Європейські країни побоюються, що адміністрація президента США Дональда Трампа може укласти з Росією масштабну угоду щодо України та європейської безпеки без повноцінної участі союзників по НАТО. Європейські чиновники скептично оцінюють американські ініціативи та не готові обговорювати з Москвою нову архітектуру безпеки до завершення війни. Про це повідомляє Financial Times із посиланням на дипломатичні джерела.
Особливе занепокоєння в європейських столицях викликали висловлювання Джареда Кушнера, зятя Дональда Трампа та учасника американської переговорної команди. Його слова про розробку нової системи європейської безпеки стали для представників європейських урядів несподіванкою. Дипломати сприйняли ці заяви як сигнал, що Вашингтон може розглядати домовленості з Москвою, які виходять далеко за межі припинення бойових дій в Україні.
Європейські уряди побоюються, що потенційна угода між Вашингтоном і Кремлем може зачепити принципи функціонування НАТО, а також безпекові інтереси держав, які межують із Росією. Йдеться передусім про ризик домовленостей щодо сфер впливу, військової присутності та гарантій безпеки без належного врахування позицій країн, яких безпосередньо стосуватимуться такі рішення.
За словами європейських дипломатів, наразі немає готовності вести переговори з Росією про перебудову системи континентальної безпеки, поки триває війна. У європейських столицях вважають, що передчасне обговорення таких питань може створити умови для політичних поступок Москві ще до врегулювання російської агресії проти України.
Водночас усередині Європейського Союзу відсутня узгоджена позиція щодо формату можливої участі в американських дипломатичних ініціативах. Країни ЄС поки не визначили, чи повинні вони долучатися до відповідних переговорів, а також хто саме має представляти спільні європейські інтереси. Відсутність єдиного підходу ускладнює вироблення спільної відповіді на дії адміністрації Трампа.
Додатковим джерелом невдоволення стало те, що американська сторона, за твердженнями дипломатів НАТО, заздалегідь не поінформувала союзників про свої наміри. Це посилило побоювання, що ключові рішення щодо майбутнього європейської безпеки можуть обговорюватися у вузькому форматі між Вашингтоном і Москвою, тоді як європейські держави отримають можливість реагувати вже на готові пропозиції.
Для країн східного флангу НАТО така перспектива має особливе значення. Будь-які домовленості щодо обмеження військової присутності Альянсу, розміщення озброєнь або майбутнього членства окремих держав можуть безпосередньо вплинути на їхню обороноздатність. Тому європейські уряди зацікавлені в тому, щоб питання безпеки не ставали предметом двосторонніх домовленостей, укладених без участі держав, на які вони поширюватимуться.
Окремою проблемою залишається визначення меж можливого переговорного процесу. Навіть якщо США та Росія досягнуть домовленостей щодо припинення війни, це автоматично не означатиме згоди європейських країн на перегляд чинної системи безпеки. Позиція європейських урядів свідчить про небажання пов’язувати завершення бойових дій із довгостроковими поступками щодо принципів колективної оборони.
Ситуація також порушує питання про те, наскільки самостійно Європа здатна формувати безпекову політику в умовах зміни підходів Вашингтона. Якщо американська адміністрація продовжить переговори з Москвою без попередніх консультацій із союзниками, європейським країнам доведеться узгоджувати спільну позицію вже під час формування конкретних пропозицій.
Після завершення війни питання європейської безпеки може потребувати окремого дипломатичного процесу за участю НАТО, ЄС, США та держав, безпосередньо залучених до регіональних безпекових домовленостей. Водночас залишається відкритим питання, чи буде такий процес спрямований на посилення чинних гарантій безпеки, чи передбачатиме перегляд окремих принципів взаємодії між Росією та Заходом.
Північноатлантичний альянс побудований на принципі колективної оборони, закріпленому у статті 5 Вашингтонського договору 1949 року. Вона передбачає, що збройний напад на одного з членів НАТО розглядається як напад на всіх. Рішення щодо діяльності Альянсу ухвалюються на основі консенсусу, тому двосторонні домовленості США та Росії самі собою не можуть змінити зобов’язання інших членів організації.
Росія ще у грудні 2021 року оприлюднила проєкти договорів зі США та НАТО, в яких вимагала відмови від подальшого розширення Альянсу та обмеження його військової діяльності поблизу російських кордонів. Західні держави тоді відхилили ключові вимоги Москви як несумісні з принципами європейської безпеки. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року ще більше загострило суперечності навколо майбутнього безпекового порядку в Європі.
