У команді президента США Дональда Трампа загострилися розбіжності щодо подальших військових дій проти Ірану після поразки республіканців на проміжних виборах до Конгресу 3 листопада 2026 року. Частина адміністрації виступає за нову хвилю американських ударів, щоб посилити позиції Вашингтона перед можливими переговорами з Тегераном, тоді як інші високопосадовці закликають завершити військову кампанію та перейти до дипломатичного врегулювання.
Одним із найактивніших прихильників продовження військової операції є міністр оборони США Піт Хегсет. Його позиція полягає в тому, що додатковий військовий тиск може змусити іранське керівництво погодитися на умови Вашингтона. Прихильники такого підходу вважають, що припинення ударів без досягнення політичних і безпекових цілей послабить переговорні позиції США та дозволить Ірану зберегти частину своїх можливостей.
Іншого підходу дотримуються віцепрезидент Джей Ді Венс і державний секретар Марко Рубіо. Вони схиляються до дипломатичного врегулювання та завершення конфлікту, який уже створив значні політичні проблеми для адміністрації. Розбіжності стосуються не лише інтенсивності військових дій, а й самої стратегії виходу США з війни: чи потрібно спочатку посилити тиск на Тегеран, чи вже зараз шукати домовленості.
Особливої ваги цим суперечкам надає позиція Венса, який після виборчої поразки республіканців публічно пов’язав її з війною проти Ірану. Віцепрезидент заявив, що саме конфлікт став однією з головних причин невдалого результату його партії. Він також поставив під сумнів політичну доцільність продовження кампанії, вказавши на втрату республіканцями контролю над Конгресом.
Висловлювання Венса стали помітним відступом від звичної публічної підтримки президентської політики. Раніше віцепрезидент захищав рішення адміністрації щодо Ірану, хоча від початку скептично ставився до тривалої військової кампанії. Тепер він фактично пов’язує майбутнє політичної стратегії республіканців із необхідністю переглянути підхід до конфлікту.
Хегсет залишається одним із ключових представників силового крила адміністрації. На тлі дискусій про можливе відновлення масштабних бойових операцій Пентагон опрацьовує різні сценарії подальшого протистояння. Серед можливих заходів — додаткове розгортання авіації, кораблів та особового складу на Близькому Сході.
Водночас Трамп не продемонстрував готовності визнати військову кампанію помилкою. Після виборів він визнав, що війна з Іраном вплинула на результати республіканців, однак заявив, що не шкодує про рішення розпочати операцію і вчинив би так само знову. Президент також висловив підтримку Хегсету, що свідчить про відсутність негайного розвороту адміністрації від силового підходу.
Результати голосування посилили тиск на Білий дім, оскільки демократи отримали контроль над обома палатами Конгресу — Палатою представників і Сенатом. Це змінює політичні умови, в яких Трамп ухвалюватиме рішення щодо Ірану. Демократи отримують більше можливостей для парламентських розслідувань, контролю за витратами на військову операцію та спроб обмежити повноваження адміністрації у питаннях подальшого застосування сили.
Війна стала одним із чинників невдоволення виборців через її економічні наслідки. Тривале протистояння вплинуло на енергетичні ринки, сприяло зростанню цін на пальне та посилило побоювання щодо подорожчання товарів. Для республіканців це виявилося особливо проблематичним, оскільки під час передвиборчої кампанії економічні питання та вартість життя залишалися серед головних тем.
Дискусія в адміністрації стосується також того, як завершити конфлікт без визнання поразки США. Один із можливих сценаріїв передбачає обмежену нову військову операцію з подальшим переходом до переговорів. Інший полягає у припиненні масштабних ударів і спробі домовитися з Тегераном без додаткової ескалації. Остаточного рішення щодо подальшої стратегії Трамп поки не оголосив.
Внутрішній розкол створює для президента додаткову проблему напередодні останніх двох років його каденції. Якщо він підтримає прихильників нових ударів, це може посилити конфлікт із демократами в Конгресі та поглибити невдоволення частини власного електорату. Якщо ж адміністрація перейде до переговорів, їй доведеться пояснити, яких цілей вдалося досягти військовою операцією та на які поступки готовий Вашингтон.
Суперечка також має значення для майбутнього республіканської партії. Венс і Рубіо вважаються впливовими представниками команди Трампа, а їхні підходи до зовнішньої політики можуть впливати на розстановку сил серед республіканців після президентських виборів 2028 року. Для Венса питання завершення війни особливо важливе з огляду на його попередній скептицизм щодо тривалого американського військового втручання за кордоном.
