Працівника можуть тимчасово відсторонити від роботи у разі відмови від обов’язкового щеплення, якщо така вакцинація передбачена законодавством для відповідної професії. Такого висновку дійшов суд, який визнав правомірним відсторонення виховательки дитячого садка, що не зробила обов’язкове на той момент щеплення проти COVID-19 та не надала медичного висновку про наявність протипоказань.
Під час розгляду справи суд встановив, що жінка працювала вихователькою закладу дошкільної освіти та щодня контактувала з великою кількістю дітей і працівників. З огляду на специфіку її роботи виконувати службові обов’язки дистанційно вона не могла. За таких обставин роботодавець мав право тимчасово усунути працівницю від виконання обов’язків до усунення підстав для відсторонення.
У рішенні наголошується, що відсторонення не є звільненням. За працівницею зберігалося робоче місце та трудові відносини, однак на час відсторонення заробітна плата не нараховувалася, оскільки робота фактично не виконувалася. Суд визнав, що такий захід мав тимчасовий характер і відповідав чинним на той момент нормативним вимогам щодо обов’язкової вакцинації окремих категорій працівників.
Підставою для такого рішення стала відсутність у працівниці як документа про проходження обов’язкового щеплення, так і довідки про абсолютні медичні протипоказання до вакцинації. Суд зазначив, що законодавство передбачало можливість продовження роботи для осіб, які не могли вакцинуватися саме через стан здоров’я, за наявності відповідного медичного підтвердження.
Це рішення стосується правовідносин, що виникли під час дії карантинних обмежень, коли для окремих професій вакцинація проти COVID-19 була обов’язковою. Суд підкреслив, що оцінював законність дій роботодавця з урахуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення спору, а не сучасних правил.
Питання відсторонення працівників через відмову від обов’язкових профілактичних щеплень неодноразово ставало предметом судового розгляду. Українські суди при вирішенні таких спорів оцінюють баланс між правом людини на працю та обов’язком держави забезпечувати захист здоров’я інших осіб, особливо якщо робота пов’язана з постійним контактом із дітьми, пацієнтами або великою кількістю людей.
Законодавство про охорону здоров’я та Кодекс законів про працю передбачають можливість відсторонення працівників у випадках, визначених законом. Під час пандемії COVID-19 перелік професій, для яких вакцинація була обов’язковою, затверджувався окремими нормативними актами Міністерства охорони здоров’я. Після скасування карантинних обмежень відповідні вимоги втратили чинність, однак судові рішення, ухвалені щодо тих подій, формують практику застосування законодавства у подібних спорах.
