Режисер Мел Гібсон повідомив нові деталі про фільм «Воскресіння Христа» — продовження «Страстей Христових», зйомки якого завершилися в Італії. Перша частина дилогії вийде 6 травня 2027 року, у період Вознесіння, а друга — 25 травня 2028 року. За словами режисера, глядачі побачать історію, якої не очікують.
Зйомки масштабного проєкту проходили одночасно в Римі та інших містах Італії й завершилися після 134 знімальних днів — раніше, ніж передбачав початковий план. Спочатку творці розраховували випустити дві частини з меншим проміжком, однак через масштаб виробництва прем’єри розділили майже на рік.
Сюжет «Воскресіння Христа» починається через три дні після подій «Страстей Христових». На відміну від першої стрічки, новий проєкт значно ширше зосереджується на подіях між смертю Ісуса та воскресінням. Гібсон заявляв, що саме цей період відкриває для кінематографа значно більше можливостей, оскільки євангельські тексти описують його відносно стисло.
Над сценарієм Гібсон працював із Рендаллом Воллесом, відомим як автор сценарію «Хороброго серця», а також зі своїм братом Доналом Гібсоном. Підготовка матеріалу тривала близько семи років. Для роботи автори залучали теологів, біблеїстів та дослідників раннього християнства, намагаючись відтворити не лише релігійний, а й політичний та суспільний контекст I століття.
Серед історичних праць, які використовувалися під час підготовки сценарію, називали «Юдейські старожитності» Йосипа Флавія, «Аннали» Корнелія Тацита, а також твори Плінія Молодшого і Светонія. Окрему увагу приділили релігійним текстам, пов’язаним із традиціями про перебування Христа у Шеолі. Зокрема, сценаристи зверталися до апокрифічного «Євангелія від Никодима» та видінь Анни Катерини Еммеріх.
За задумом Гібсона, дві частини мають бути самостійними фільмами, але разом вони формують єдину історію. У матеріалі порушуються теми Шеолу, падіння ангелів і походження сатани. Сам режисер описував сценарій як надзвичайно складний і несподіваний за змістом.
Однією з головних змін у проєкті стала заміна виконавця ролі Ісуса. Замість Джима Кевізела, який зіграв Христа у «Страстях Христових», образ головного героя в новій дилогії втілив фінський актор Яакко Охтонен. За словами Гібсона, під час кастингу він шукав актора, який відповідав би його баченню образу Христа, зокрема поєднував фізичну відповідність, вік та особливу стриманість.
Зміни торкнулися й інших ключових персонажів. Роль Марії Магдалини, яку в першому фільмі виконувала Моніка Беллуччі, отримала Маріела Гарріга. Діву Марію замість Маї Моргенштерн зіграла Кася Смутняк. Таким чином, творці фактично оновили основний акторський склад, щоб зберегти вікову логіку персонажів у подіях, які за сюжетом відбуваються одразу після першої стрічки.
Під час роботи над фільмом Гібсон також консультувався з представниками християнських спільнот. До проєкту був залучений пастор Самуель Родрігес, який має досвід роботи у сфері християнського кіно. Католицький архиєпископ Карло Марія Віґано, за наданою інформацією, відвідував знімальний майданчик в Італії.
«Це набагато більше, ніж просто кіно для мене. Це місія, яку я несу понад двадцять років — розповісти те, що вважаю найважливішою історією в історії людства», — заявляв Гібсон, говорячи про задум проєкту. Режисер також наголошував, що сприймає воскресіння не як художню казку, а як подію, яку він трактує в контексті християнської віри та історичних джерел.
«Страсті Христові» вийшли у 2004 році. За бюджету близько 30 млн доларів стрічка зібрала понад 610 млн доларів у світовому прокаті та стала одним із найуспішніших фільмів з рейтингом R. Новий проєкт створюється більш ніж через два десятиліття після оригіналу, але за сюжетом продовжує його події лише через кілька днів.
Окремим питанням залишається те, наскільки широко фільм використовуватиме апокрифічні та позабіблійні матеріали. «Євангеліє від Никодима» не входить до біблійного канону, а видіння Анни Катерини Еммеріх належать до пізнішої релігійної традиції. Тому їхня роль у майбутній стрічці визначатиме не лише художню структуру сюжету, а й спосіб інтерпретації подій, які канонічні Євангелія описують лише частково.
