Росія пригрозила «дзеркально відповідати» на затримання танкерів так званого «тіньового флоту», а Велика Британія виявилася не готовою повноцінно захистити власні торгові судна в разі спроби їх перехоплення. Про проблему заговорили після заяви російського диктатора Володимира Путіна під час військово-морських навчань у середу, на тлі посилення тиску Лондона та європейських союзників на судна, пов’язані з обходом санкцій.
Під час навчань командувач Тихоокеанського флоту РФ Віктор Ліїна доповів Путіну про готовність російських сил «оглядати і затримувати» судна з так званих «недружніх» країн. За його словами, Москва має детальну інформацію про кораблі, які проходили поблизу Курильських островів. Серед них російська сторона ідентифікувала 26 суден, пов’язаних із Великою Британією.
Заява прозвучала після того, як Лондон та його європейські партнери почали активніше протидіяти суднам «тіньового флоту» Росії. Йдеться про танкери та інші кораблі, які використовуються для транспортування російської нафти в обхід міжнародних обмежень. Їхнє затримання створює для Кремля ризик втрати частини логістичних можливостей, через що Москва розглядає можливість відповідних дій проти суден західних країн.
Найбільші побоювання британського військового командування стосуються Індо-Тихоокеанського регіону. Саме там Королівський флот має обмежену кількість кораблів, здатних виконувати патрульні завдання та забезпечувати присутність на значній відстані від британських берегів. За даними британських медіа, у регіоні наразі перебувають лише два патрульні кораблі — HMS Spey і HMS Tamar.
Колишній командувач Королівського флоту лорд Вест заявив, що багаторічне скорочення кількості кораблів позбавило Британію достатніх можливостей для захисту цивільного судноплавства. За його словами, патрульні кораблі насамперед демонструють військову присутність, однак їх недостатньо для масштабного супроводу торгового флоту у разі реальної загрози.
Вест також порівняв нинішні можливості британського флоту із ситуацією приблизно 30 років тому. За його словами, тоді в регіоні одночасно перебували чотири або п’ять британських кораблів, тоді як зараз їхня кількість скоротилася до двох. Це обмежує можливість Лондона одночасно реагувати на кілька потенційних інцидентів із торговими суднами.
Колишній міністр оборони Великої Британії Бен Воллес заявив, що за нинішніх умов країні доведеться спиратися на військову підтримку союзників. На його думку, першою реакцією Лондона на погрози Москви має стати координація з партнерами, зокрема Францією, щоб розподілити між союзниками завдання із супроводу та захисту торгових суден у різних частинах світу.
Проблема виходить за межі окремого регіону, оскільки британський торговий флот працює на глобальних маршрутах. Якщо Росія справді почне застосовувати силу або затримувати пов’язані з Великою Британією судна у відповідь на дії проти «тіньового флоту», Лондону доведеться визначати, які кораблі можуть бути залучені для реагування та наскільки далеко він готовий заходити у військовому супроводі цивільного судноплавства.
Окремим питанням залишається правова сторона можливих перехоплень. Затримання цивільного судна у міжнародних водах може мати значно серйозніші наслідки, ніж звичайна перевірка корабля в межах національної юрисдикції. Тому потенційна відповідь на дії Росії залежатиме не лише від наявності військових кораблів, а й від обставин конкретного інциденту, статусу судна та району, де він відбудеться.
Ситуація також показує наслідки тривалого скорочення британських військово-морських ресурсів. Патрульні кораблі призначені передусім для спостереження, присутності та виконання завдань низької інтенсивності, тоді як захист торгових маршрутів від держави, готової до силового протистояння, потребує ширшого набору можливостей. Саме дефіцит таких ресурсів став центральним предметом занепокоєння британських експертів після заяв Москви.
Подальші дії Лондона можуть залежати від координації з європейськими союзниками та Сполученими Штатами, а також від того, чи перейде Росія від погроз до практичних дій. Поки неясно, чи йдеться про конкретні плани затримання британських суден, чи про політичний сигнал у відповідь на посилення санкційного тиску. Водночас обмежена кількість кораблів у ключових регіонах уже створює для Британії проблему з одночасним виконанням завдань із безпеки судноплавства.
Королівський флот залишається одним із ключових інструментів британської зовнішньої політики та має забезпечувати присутність країни на морських комунікаціях далеко за межами Європи. Однак сучасна структура флоту значною мірою сформована рішеннями про скорочення оборонних витрат і зміну пріоритетів після завершення холодної війни. Тепер Лондон стикається з необхідністю одночасно підтримувати глобальну присутність, реагувати на російську активність та виконувати зобов’язання перед союзниками.
Окреме значення має співпраця Британії та Франції. Обидві країни мають океанські військово-морські можливості та присутність у різних регіонах світу, що потенційно дозволяє розподілити між ними частину патрульних завдань. Однак масштабування такої взаємодії потребуватиме політичних домовленостей, визначення правил реагування та наявності вільних кораблів.
