Морські біологи зафіксували біля узбережжя Квінсленду в Австралії, як індо-тихоокеанські афаліни (Tursiops aduncus) використовують великі морські раковини для ловлі риби. Два випадки такого полювання дослідники спостерігали у 2025 році в затоці Герві, що входить до складу морського парку Грейт-Сенді. Науковці також переглянули фотографії з 2013 року, які надала місцева компанія зі спостереження за китами.
Таку техніку називають шеллінгом. Під час полювання дельфін знаходить велику порожню раковину брюхоногого молюска, зокрема Melo amphora, яка може сягати розміру футбольного м’яча. Тварина піднімає її до поверхні води, перевертає та витрушує здобич, яка ховається всередині. Дослідники розглядають таку поведінку як використання інструмента.
За словами дослідника Університету Саншайн-Кост доктора Алексіса Левенгуда, науковці перебували на дослідницькому судні поблизу затоки Герві, коли помітили дельфіна з великим предметом у воді. Він зазначив, що одразу впізнав характерну поведінку, оскільки раніше знав про шеллінг.
«Це мисливська поведінка, коли дельфіни заганяють рибу у великі порожні раковини, витягують раковину на поверхню, а потім струшують її, щоб риба потрапила їм до рота», — пояснив Левенгуд. За його словами, дослідникам вдалося отримати відео та фотографії дельфінів, які використовували цю техніку в морському парку Грейт-Сенді.
Перше спостереження відбулося 6 липня 2025 року. Дорослу самку на прізвисько Стиві Нікс побачили біля поверхні води з раковиною. Дельфін певний час маневрував із нею, а згодом залишив предмет і продовжив рух без нього. Цей епізод став одним із двох безпосередніх спостережень, зроблених дослідниками протягом року.
Другий випадок стався 1 жовтня 2025 року та дав науковцям більше інформації про механізм поведінки. Самка на ім’я Мазераті піднялася до поверхні з раковиною, всередині якої перебувала риба. Коли здобич вибралася назовні, дельфін кинув раковину та почав переслідувати рибу.
Через кілька хвилин у тому самому місці дитинча Мазераті на прізвисько Бентлі підняло іншу раковину й утримувало її способом, подібним до того, який щойно продемонструвала мати. Для дослідників саме ця послідовність стала ключовою, оскільки дала перше потенційне свідчення безпосередньої передачі навички від матері до потомства.
Таке навчання називають вертикальною соціальною передачею. Йдеться про засвоєння поведінки потомством через спостереження за діями батьків. Раніше вважалося, що дельфіни можуть набувати навичок використання раковин, спостерігаючи передусім за іншими представниками своєї групи, однак зафіксована послідовність між Мазераті та Бентлі дає підстави розглядати материнське навчання як ще один механізм.
Нові спостереження важливі також через географію явища. До досліджень у затоці Герві шеллінг був документально підтверджений лише в затоці Шарк-Бей у Західній Австралії. Таким чином, випадки в Грейт-Сенді стали першою опублікованою фіксацією використання цієї мисливської техніки на східному узбережжі країни та лише другим підтвердженим місцем її поширення.
Для біологів використання раковин становить інтерес не тільки як спосіб добування їжі. Застосування зовнішнього предмета для досягнення конкретної мети вважається рідкісною формою поведінки серед тварин і може допомогти дослідникам краще зрозуміти здатність диких дельфінів до навчання, передачі навичок і адаптації мисливських стратегій.
Водночас дослідники поки не можуть встановити, наскільки поширений шеллінг серед афалін у затоці Герві. Два безпосередньо зафіксовані випадки та старі фотографії свідчать про наявність такої поведінки в цьому районі, але не дозволяють визначити її частоту або кількість дельфінів, які володіють відповідною навичкою.
