Колишній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба заявив, що США намагаються змінити формат участі європейських країн у переговорах щодо завершення війни Росії проти України, відводячи Німеччину, Францію та Велику Британію на другий план і залучаючи натомість Норвегію та Фінляндію. Про це він сказав в інтерв’ю, опублікованому 2 листопада. На думку Кулеби, Вашингтон може розраховувати на більшу поступливість нових учасників переговорного процесу.
За словами ексміністра, президент США Дональд Трамп намагається сформувати нову конфігурацію, у якій європейську сторону представлятимуть не країни так званої євротрійки — Німеччина, Франція та Велика Британія, — а Фінляндія й Норвегія. Кулеба пов’язав цю зміну з попередніми дипломатичними контактами за участю представників цих держав і Росії.
«Президент Фінляндії та прем’єр-міністр Норвегії поговорили з Путіним. Тобто тестують інших людей, від яких очікують більшої зговірливості», — заявив Кулеба. Він додав, що для України значно важливішою є роль Норвегії, оскільки вона належить до найбільших донорів української держави. «Той, хто дає гроші, має і важелі впливу», — наголосив колишній глава МЗС.
Окремо Кулеба звернув увагу на те, що Норвегія має не лише фінансові, а й військові інструменти підтримки України. Зокрема, країна бере участь у програмі постачання винищувачів F-16. До держав, підтримку яких Україна не може втратити, ексміністр також відніс Німеччину, Швецію, Нідерланди та Данію. За його оцінкою, саме ці країни формують важливу частину європейської допомоги Києву.
Водночас Кулеба заявив, що не має підстав вважати прем’єр-міністра Норвегії Йонаса Гара Стьоре політиком, готовим поступитися інтересами України заради швидкого припинення бойових дій. Він зазначив, що особисто знайомий із норвезьким прем’єром і вважає, що в Осло усвідомлюють загрозу, яку Росія становить не лише для України, а й для європейської безпеки.
Фінляндію Кулеба оцінив як менш впливового учасника з погляду можливостей впливати на українські рішення. Водночас він визнав дипломатичну вагу президента країни Александера Стубба, зокрема його здатність комунікувати з американським президентом Дональдом Трампом і вести діалог із російською стороною. Однак, за словами ексміністра, вирішальними для України залишаються фінансова допомога та військова підтримка, які може забезпечити Норвегія.
Кулеба також висловив припущення щодо цілей російського президента Володимира Путіна в переговорному процесі. На його думку, Москва може використовувати контакти з американською адміністрацією, щоб з’ясувати, яких поступок можна домогтися дипломатичним шляхом, не досягаючи їх на полі бою. Іншою метою він назвав демонстрацію готовності до переговорів, яка могла б послабити тиск Вашингтона на Кремль. Ексміністр не вважає, що Путін справді прагне домовитися про завершення війни.
За оцінкою Кулеби, США чинять тиск на Київ, намагаючись домогтися більшої поступливості української сторони. Він пов’язав це, зокрема, із заявами президента Володимира Зеленського про затримку погоджень на передачу Україні вже закуплених систем протиповітряної оборони Patriot і NASAMS. Водночас ексміністр уточнив, що не бачить наразі доказів об’єднання європейських держав зі США для тиску на Україну. За його словами, європейські лідери передусім прагнуть повернутися до переговорного процесу, з якого вони опинилися осторонь.
Контакти північних країн із Кремлем відбулися 27 жовтня. Президент Фінляндії Александер Стубб і прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре провели телефонну розмову з Володимиром Путіним, щоб передати йому позицію щодо майбутніх переговорів. За повідомленнями урядів двох країн, ініціативу обговорили з Україною, а сама розмова стосувалася дипломатичних зусиль для завершення війни та підготовки наступних зустрічей у столиці ОАЕ Абу-Дабі. Після контакту з Путіним Стубб і Стьоре також поспілкувалися із Зеленським.
Фінська та норвезька сторони окремо наголосили, що їхні лідери виступали від імені власних держав, а не всієї Європи. За інформацією офіційних представництв, розмова була відвертою, однак позиції сторін щодо війни залишаються різними. Російська сторона не погодилася на участь європейських представників у подальшому переговорному форматі. Таким чином, телефонний контакт не означав, що Норвегія та Фінляндія отримали мандат представляти Європу на переговорах.
У Європі водночас немає єдиної позиції щодо того, як саме відновлювати прямі контакти з Москвою. Для України питання участі європейських партнерів має практичне значення: фінансування, постачання озброєнь і підтримка оборонних програм залишаються важливими чинниками продовження опору російській агресії. Подальший склад переговорних делегацій і роль окремих європейських держав залежатимуть від домовленостей Києва, Вашингтона та Москви.
