Американський консервативний журналіст Такер Карлсон заявив, що США нібито можуть найближчими днями завдати ядерного удару по Ірану під тиском прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу. За твердженням журналіста, президент США Дональд Трамп може ухвалити відповідне рішення до 7 листопада. Офіційного підтвердження підготовки американського ядерного удару по Ірану в наведеній інформації немає.
За версією Карлсона, однією з можливих цілей може стати підземний комплекс у горі Пікакс у центральній частині Ірану, де, за даними ізраїльської розвідки, відновили збагачення урану. Журналіст стверджує, що об’єкт розташований під шаром граніту завтовшки близько 90 метрів, через що його нібито неможливо знищити звичайними засобами ураження. Незалежного підтвердження цих тверджень щодо стану комплексу та планів США не наведено.
Карлсон пов’язує можливість ескалації з позицією Нетаньягу, який, за словами журналіста, наполягає на силовому сценарії. Він стверджує, що ізраїльський прем’єр щодня телефонує Трампу з цього питання. Як доказ Карлсон посилається на неназваного співрозмовника, обізнаного із ситуацією. Самостійно перевірити зміст таких розмов за наведеними даними неможливо.
Журналіст також пояснює ймовірний тиск ізраїльського прем’єра внутрішньополітичними обставинами. На його думку, Нетаньягу зацікавлений у продовженні протистояння з Іраном через труднощі зі збереженням політичних позицій. Карлсон стверджує, що втрата посади може посилити юридичні ризики для глави ізраїльського уряду, який фігурує у кримінальних справах. Однак твердження про те, що саме ці обставини визначають його позицію щодо Ірану, є оцінкою журналіста, а не встановленим фактом.
Серед американських посадовців, які нібито підтримують відновлення масштабних бойових дій, Карлсон називає міністра оборони Піта Гегсета, командувача Центрального командування США Бреда Купера, державного секретаря Марко Рубіо та директора ЦРУ Джона Реткліффа. Водночас журналіст зазначає, що віцепрезидент Джей Ді Венс і спеціальний посланець президента Стів Віткофф виступають за дипломатичне врегулювання. Офіційних заяв цих посадовців, які підтверджували б наведений розподіл позицій щодо можливого ядерного удару, в описі Карлсона немає.
Окрему увагу журналіст приділяє позиції держав Перської затоки, які, за його словами, не підтримують нової ескалації. Він стверджує, що 27 вересня Нетаньягу таємно відвідав Абу-Дабі, щоб отримати підтримку Об’єднаних Арабських Еміратів, але не досяг цієї мети. Підтвердження візиту, його обставин і результатів у наведеній інформації не надано.
Карлсон попереджає, що застосування ядерної зброї проти Ірану може спричинити радіоактивне забруднення регіону Перської затоки та створити небезпечний міжнародний прецедент. Він також заявляє, що Росія нібито попередила щонайменше два уряди: використання США ядерної зброї проти Ірану може вплинути на рішення Москви щодо застосування такого озброєння у війні проти України. Які саме держави отримали це попередження та чи передавала Росія відповідні сигнали офіційними каналами, не уточнюється.
За прогнозом Карлсона, Трамп може визначитися з подальшими діями до 7 листопада. Водночас журналіст описує американського президента як такого, що вагається між прихильниками військового сценарію та прибічниками дипломатичних домовленостей. Жодних підтверджених даних про встановлений Білим домом строк ухвалення рішення щодо ядерного удару в наведених відомостях немає.
У разі реального застосування ядерної зброї наслідки залежатимуть від типу боєзаряду, потужності вибуху, місця ураження та характеру пошкодження ядерних об’єктів. Радіологічні ризики визначатимуться, зокрема, тим, чи призведе удар до викиду радіоактивних матеріалів і куди їх перенесуть атмосферні процеси. Тому масштаб можливого забруднення Перської затоки неможливо визначити лише на підставі загального прогнозу журналіста.
Міжнародно-правові наслідки такого рішення також залежали б від конкретних обставин застосування зброї. Міжнародне гуманітарне право вимагає розрізняти військові цілі та цивільні об’єкти, дотримуватися принципу пропорційності й уживати запобіжних заходів для захисту цивільного населення. Ці вимоги поширюються на ведення бойових дій незалежно від виду озброєння.
Окремим невирішеним питанням залишається стан іранської ядерної програми та можливість перевірити заяви про відновлення збагачення урану на конкретному підземному об’єкті. Для незалежної оцінки необхідні дані міжнародних інспекторів, офіційні повідомлення сторін і підтвердження розвідувальної інформації. Без таких доказів заяви про неминучий ядерний удар, його можливу дату та конкретну ціль слід розглядати як непідтверджені твердження Карлсона, а не як оголошене рішення уряду США.
