Роботодавці, які офіційно працевлаштовують людей з інвалідністю, можуть сплачувати єдиний соціальний внесок (ЄСВ) за зниженими ставками. Про умови застосування пільги повідомили у Державній податковій службі в Полтавській області, зазначивши, що найнижча ставка для окремих роботодавців становить 5,5%.
Розмір внеску залежить від кількості працівників з інвалідністю та частки витрат на оплату їхньої праці у загальному фонді оплати праці підприємства. Для звичайного роботодавця ставка ЄСВ за працівника з інвалідністю становить 8,41%.
Ставку 5,5% можуть застосовувати роботодавці, якщо люди з інвалідністю становлять щонайменше половину від загальної кількості їхніх працівників. Другою обов’язковою умовою є частка витрат на оплату праці таких працівників — вона має становити не менше 25% загальних витрат роботодавця на оплату праці.
Таким чином, самого факту працевлаштування людини з інвалідністю недостатньо для застосування мінімальної ставки. Підприємство має одночасно виконати вимоги щодо частки таких працівників у штаті та співвідношення витрат на їхню заробітну плату.
Окремий порядок передбачений для підприємств та організацій Українського товариства глухих (УТОГ) та Українського товариства сліпих (УТОС). За умови дотримання визначених критеріїв вони можуть нараховувати ЄСВ за ставкою 5,3%.
Пільговий механізм поширюється також на окремі категорії самозайнятих осіб. Фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та члени фермерських господарств можуть бути звільнені від сплати ЄСВ за себе, якщо мають статус особи з інвалідністю та одночасно отримують пенсію або соціальну допомогу.
Для роботодавців така система дає змогу зменшити витрати на обов’язкові соціальні відрахування щодо працівників з інвалідністю. Водночас право на пільгову ставку пов’язане не лише з категорією працівника, а й із показниками підприємства, які потрібно підтверджувати під час нарахування внеску.
Застосування різних ставок ЄСВ залежно від статусу роботодавця та умов працевлаштування є частиною механізму державної підтримки зайнятості людей з інвалідністю. Такий підхід поєднує фінансове стимулювання роботодавців із вимогами щодо реальної частки працівників з інвалідністю та витрат на їхню працю.
Для самозайнятих осіб ключовою відмінністю є персональний характер пільги: вона пов’язана безпосередньо зі статусом особи з інвалідністю та наявністю пенсії або соціальної допомоги. Отже, умови звільнення від внеску за себе відрізняються від критеріїв, установлених для підприємств, які працевлаштовують інших людей.
