Міністерство охорони здоров’я України розглядає можливість залучення медичних працівників із Філіппін для роботи в Україні через дефіцит кадрів, який посилився під час війни. Про це повідомляють ЗМІ. Водночас реалізація такого сценарію може бути тривалою через необхідність мовної підготовки, професійного навчання та безпекові обмеження.
Зацікавленість у філіппінських медпрацівниках пов’язана з потребою української системи охорони здоров’я компенсувати нестачу персоналу. Війна вплинула на кількість доступних медиків, зокрема через мобілізацію, виїзд частини фахівців за кордон та переміщення населення всередині країни.
Залучення іноземних працівників потребуватиме адаптації до української системи охорони здоров’я. Одним із ключових етапів стане мовна підготовка, оскільки медики мають не лише виконувати професійні обов’язки, а й безпечно спілкуватися з пацієнтами, колегами та іншими працівниками медзакладів.
Окремим питанням є підтвердження професійної кваліфікації. Іноземні медичні дипломи та документи про освіту мають відповідати вимогам українського законодавства, а для роботи за окремими медичними спеціальностями можуть знадобитися додаткове навчання або проходження передбачених процедур професійного допуску.
Наразі приїзд медиків із Філіппін до України ускладнений з міркувань безпеки. Додатковою перешкодою є позиція філіппінської влади: Міністерство закордонних справ Філіппін забороняє своїм громадянам їхати в Україну для роботи через ризики, пов’язані з війною.
Ця заборона означає, що навіть за готовності української сторони приймати фахівців організація їхнього переїзду потребуватиме окремих домовленостей між державами. Йдеться не лише про працевлаштування, а й про питання безпеки, легального перебування, страхування та можливого повернення працівників.
Філіппіни мають значний досвід підготовки медичних кадрів, які працюють за кордоном. Філіппінські медсестри та інші медичні працівники є затребуваними в системах охорони здоров’я США, Великої Британії, Канади, країн Перської затоки та інших держав. Водночас умови роботи в Україні суттєво відрізняються через триваючу війну.
Для української сторони потенційне залучення філіппінських медиків може стати одним із довгострокових інструментів подолання кадрового дефіциту. Проте цей механізм не зможе швидко замінити підготовку власних фахівців, оскільки потребуватиме часу на відбір кандидатів, мовну адаптацію, перевірку кваліфікації та організацію безпечної роботи.
Залишається відкритим питання щодо кількості медиків, яких потенційно планують залучити, переліку спеціальностей та конкретних закладів, де вони могли б працювати. Також необхідно врегулювати питання щодо позиції філіппінського МЗС і гарантій безпеки для громадян цієї країни.
Потреба в іноземних медичних кадрах може зберігатися й після завершення активної фази війни. Відновлення медичної системи передбачатиме не лише ремонт або будівництво закладів, а й забезпечення їх лікарями, медсестрами та іншими спеціалістами. Саме тому міжнародний найм розглядається як один із можливих додаткових інструментів кадрової політики.
Філіппіни є однією з країн, які системно готують медичних працівників для міжнародного ринку праці. Держава має розгалужену систему професійної підготовки та ліцензування медсестер, а володіння англійською мовою полегшує їхню інтеграцію в медичні системи багатьох країн. Для роботи в Україні цього буде недостатньо без вивчення української мови та проходження національних процедур професійного визнання.
