Фармацевтичні компанії активно розвивають препарати, що впливають на орексинову систему мозку, яка регулює неспання, увагу, мотивацію та відчуття винагороди. 5 серпня 2026 року у США схвалили oveporexton японської Takeda — перший препарат нового класу для лікування нарколепсії. Тепер дослідники перевіряють, чи може вплив на орексини мати ширше застосування — зокрема при синдромі дефіциту уваги та гіперактивності, депресії та залежностях.
Орексини — це нейропептиди, які виробляє невелика група клітин мозку. Вони допомагають підтримувати стан неспання, а також взаємодіють із нейронними системами, що відповідають за увагу, мотивацію та поведінку, пов’язану з винагородою. Через це порушення орексинової системи пов’язують не лише зі сном, а й з іншими функціями нервової системи.
Нарколепсія стала одним із найбільш очевидних напрямів для створення таких ліків. У людей із цим неврологічним розладом виникає патологічна денна сонливість, а в частини пацієнтів — катаплексія, тобто раптова втрата м’язового контролю, яка може бути спровокована сильними емоціями. Одним із механізмів захворювання є дефіцит орексинової сигналізації.
Традиційні препарати проти надмірної сонливості переважно допомагають пацієнтам залишатися бадьорими. Oveporexton має інший принцип дії: він спрямований безпосередньо на орексинову систему, яка пов’язана з механізмом нарколепсії. Такий підхід потенційно може дати фармацевтам можливість впливати не лише на симптом, а й на конкретну ланку патологічного процесу.
У клінічних випробуваннях пацієнти, які отримували oveporexton, могли довше залишатися несплячими під час стандартизованих тестів. Залежно від дозування приріст становив приблизно 12,5–25 хвилин. Частота нападів катаплексії при цьому скоротилася приблизно утричі. Серед зафіксованих побічних ефектів були безсоння та часті позиви до сечовипускання.
Схвалення препарату для нарколепсії привернуло додаткову увагу до можливостей орексинової системи. Дослідники вже перевіряють інші молекули при розладах, що супроводжуються надмірною сонливістю. Окремий напрям — синдром дефіциту уваги та гіперактивності: інтерес до нього виник, зокрема, через спостереження за пацієнтами з нарколепсією, у яких на тлі лікування покращувалася концентрація.
Втім, результати при одному захворюванні не означають автоматичної ефективності препарату при іншому. СДУГ має складну нейробіологію, а увага залежить від багатьох систем мозку. Тому потенційне застосування орексинових засобів у цій сфері потребує окремих контрольованих досліджень.
Ще більше запитань виникає щодо депресії та залежностей. Орексинова система бере участь у роботі механізмів мотивації та винагороди. Науковці припускають, що вплив на окремі її компоненти може змінювати патологічну тягу при залежностях, тоді як стимуляція орексинових механізмів потенційно може бути корисною при станах, пов’язаних із втратою мотивації. На цьому етапі такі можливості залишаються предметом досліджень і не є доведеними показаннями.
Фінансові ставки фармацевтичного бізнесу свідчать про високі очікування щодо нового напряму. У червні 2026 року Eli Lilly придбала розробника орексинових препаратів Centessa. Загальна вартість угоди залежно від результатів розвитку програм може досягти $7,8 млрд. Morgan Stanley прогнозує, що до 2035 року препарати на основі орексинів лише для лікування нарколепсії та пов’язаних із нею розладів можуть приносити близько $16 млрд на рік.
Для порівняння, нинішній ринок препаратів проти нарколепсії оцінюється приблизно у $3 млрд. Саме різниця між поточним обсягом ринку та прогнозованими майбутніми доходами пояснює інтерес великих фармкомпаній до технології.
Порівняння орексинових препаратів із ліками на основі GLP-1 виникло через схожу потенційну логіку розвитку. Препарати GLP-1 спочатку застосовували насамперед при діабеті, але згодом виявилося, що вони мають значний вплив на масу тіла, що відкрило для класу набагато ширший ринок. У випадку орексинів аналогічний сценарій поки що є лише припущенням: наявність біологічного механізму не гарантує, що один клас препаратів буде ефективним і безпечним для лікування різних психоневрологічних станів.
Поки найбільш чітко визначене застосування нового підходу — нарколепсія. Наступним етапом для фармкомпаній стане перевірка того, чи можна безпечно модулювати окремі компоненти орексинової системи, не викликаючи небажаного впливу на сон, настрій, сечовиділення та інші функції організму. Саме результати таких випробувань визначать, чи стане орексинова система платформою для широкого класу препаратів, чи залишиться переважно спеціалізованим напрямом лікування розладів сну.
