За час повномасштабної війни рівень бідності в Україні зріс приблизно вдвічі — до 41,6% у 2025 році, йдеться в оцінці Світового банку щодо соціально-економічних умов у країні. Лише за рік показник підвищився з 37% до 41,6%, при цьому міжнародна фінансова організація отримала оцінку не з офіційної статистики, а шляхом власного моделювання на основі розрізнених даних української статистики.
Зростання бідності супроводжувалося посиленням нерівності між домогосподарствами. За оцінкою Світового банку, у найбідніших сімей реальні доходи у 2025 році скоротилися більш ніж на 30% порівняно з довоєнним періодом. Водночас доходи найбільш забезпечених домогосподарств зросли більш ніж на 10%, що збільшило розрив між різними групами населення.
Одним із ключових чинників погіршення добробуту банк називає подорожчання товарів і послуг. З початку повномасштабної війни до 2025 року ціни на продукти харчування зросли приблизно на 70–80%. В окремих регіонах зростання було близьким до 90%. Витрати домогосподарств на житло та комунальні послуги за цей період збільшилися приблизно на 50–70%.
Вищі ціни безпосередньо вплинули на здатність сімей покривати повсякденні витрати. Наприкінці 2025 року близько 70% домогосподарств повідомили, що їхнє фінансове становище погіршилося порівняно з періодом до повномасштабної війни. Для частини сімей це означало перехід від використання поточних доходів до позик для оплати базових потреб.
За даними оцінки, близько 17% домогосподарств наприкінці 2025 року вже позичали гроші, щоб оплачувати основні витрати. Водночас лише приблизно кожна п’ята сім’я мала можливість відкладати кошти. Така структура фінансової поведінки свідчить про обмежені можливості домогосподарств створювати заощадження та компенсувати майбутні непередбачені витрати.
Оцінка Світового банку має окреме значення через особливості збору даних під час війни. Повноцінне вимірювання добробуту населення ускладнене через переміщення людей, окупацію частини територій, пошкодження інфраструктури та зміни в структурі зайнятості. Тому для оцінювання рівня бідності використовувалися доступні масиви статистичної інформації та моделювання, що дозволяє відстежувати динаміку навіть за відсутності повного набору традиційних показників.
Зміна рівня бідності також пов’язана з масштабними переміщеннями населення та трансформацією ринку праці. Частина сімей втратила роботу або джерела доходу через бойові дії, релокацію підприємств і руйнування житла та виробничих об’єктів. Для домогосподарств, які залишилися у прифронтових районах або повернулися після переміщення, додатковим фактором залишаються витрати на відновлення житла та доступ до базових послуг.
Подальша динаміка добробуту залежатиме від тривалості війни, стану ринку праці, цінової ситуації та масштабів відновлення економіки. Водночас збереження високої інфляції споживчих витрат і скорочення реальних доходів найбідніших домогосподарств може підтримувати високий рівень соціальної вразливості навіть за умови загального економічного відновлення.
