Жінка втратила 43,7 тис. грн після переходу за фішинговим посиланням нібито для отримання 6500 грн допомоги, а Верховний Суд відмовив їй у вимозі повернути кошти та скасувати нараховані платежі. Суд виходив із того, що клієнтка самостійно ввела на підробленій сторінці дані для входу до банківського акаунта, після чого сторонні особи отримали доступ до «Приват24» і скористалися рахунком.
За матеріалами справи, потерпіла перейшла за посиланням, яке пропонувало оформити виплату 6500 грн. На фішинговому ресурсі вона вказала облікові дані для входу в онлайн-банкінг. Після цього зловмисники отримали можливість увійти до її акаунта та провести операції, унаслідок яких із рахунку зникли кошти.
Клієнтка звернулася до банку після виявлення списань і вимагала компенсувати втрати. Окрім повернення коштів, вона просила скасувати нараховані відсотки та штрафи. Її вимоги суди не задовольнили. У матеріалах справи ключовим питанням стало не те, чи здійснювала вона особисто спірні платежі, а яким способом треті особи отримали інформацію, необхідну для доступу до банківського рахунку.
Верховний Суд звернув увагу на правила відповідальності користувача платіжного інструменту. Якщо буде доведено, що клієнт власними діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню ПІН-коду, пароля або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, наслідки таких дій можуть покладатися на самого користувача. Аналогічний підхід суд застосовував і в попередніх спорах щодо несанкціонованих операцій через онлайн-банкінг.
Водночас сама наявність факту входу до банківського акаунта не є автоматичним доказом вини клієнта. У судовій практиці має бути встановлено, що саме дії або бездіяльність користувача сприяли незаконному використанню платіжної інформації. Верховний Суд раніше наголошував, що за відсутності таких доказів відповідальність не може покладатися на клієнта лише через сам факт проведення операції з його рахунку.
Фішингові схеми часто маскуються під пропозиції державних виплат, банківські повідомлення, соціальні програми або інші фінансові пропозиції. Їхня мета — змусити людину самостійно ввести логін, пароль, дані картки чи іншу інформацію на ресурсі, який зовні може нагадувати справжній сайт. У подібній ситуації шахраї отримують не самі гроші безпосередньо, а дані, необхідні для подальшого доступу до фінансів.
Для банківських спорів принциповим залишається розмежування між несанкціонованою операцією та випадком, коли користувач власноруч передав третім особам інформацію, що дозволяє керувати рахунком. Саме обставини отримання таких даних, спосіб авторизації та докази участі клієнта мають значення під час визначення відповідальності за збитки.
