США, Китай і Росія прискорюють розробку ядерних енергетичних установок для Місяця, пише The New York Times. Ключовим елементом майбутніх місячних баз має стати компактний ядерний реактор, здатний забезпечувати стабільне електропостачання незалежно від сонячного світла. NASA прагне підготувати таку систему до запуску вже до кінця 2030 року, тоді як російсько-китайські плани передбачають створення місячної енергетичної установки до 2036 року.
За даними видання, наприкінці серпня NASA звернулося до американських підрядників із пропозицією розробити реактор, який витримає космічний політ, посадку на Місяць і подальшу експлуатацію поблизу його південного полюса без регулярного технічного обслуговування. Американська програма пов’язана з планами створення сталої інфраструктури в межах місячної програми Artemis. NASA офіційно заявляло про намір розгорнути на поверхні Місяця ядерну енергетичну систему до 2030 року. NASA
Ядерна енергетика розглядається як спосіб подолати одну з головних проблем тривалого перебування на Місяці. Сонячні батареї залежать від освітлення, тоді як ядерна установка може виробляти електроенергію безперервно, зокрема під час тривалих періодів темряви або в районах, де сонячне світло обмежене. NASA оцінює фісійну енергетичну систему щонайменше у 40 кВт як перспективне джерело постійного живлення для майбутніх місячних і марсіанських місій. NASA
Вашингтон розглядає енергетичну інфраструктуру не лише як технічну частину майбутньої бази. Доступ до стабільної електроенергії необхідний для роботи ровера, наукового обладнання, систем зв’язку, видобутку ресурсів і виробництва матеріалів безпосередньо на поверхні Місяця. Окремий інтерес становить вода у вигляді льоду в районах поблизу південного полюса, яку потенційно можна використовувати для отримання водню та кисню.
Китай і Росія паралельно розвивають спільну концепцію Міжнародної місячної дослідницької станції. У цій схемі значна частина робіт із ядерної енергетики відводиться Росії. Москва вже заявила про створення місячної енергетичної установки до 2036 року, а до проєкту залучені «Роскосмос», «Росатом» і Курчатовський інститут. Російська сторона розглядає її як джерело електроенергії для місяцеходів, обсерваторії та іншої інфраструктури станції. National Centre RUSSIA
Російський проєкт передбачає кілька етапів підготовки. За оприлюдненими планами, розгортанню енергетичної установки мають передувати серії космічних запусків, випробування на Землі та доставка необхідних елементів на місячну поверхню. Саме ядерний реактор має забезпечити можливість переходу від короткострокових експедицій до постійної автоматизованої інфраструктури. World Nuclear News
Водночас прискорення програм викликає занепокоєння частини науковців через потенційні ризики запуску ядерних установок. Найнебезпечнішим сценарієм вважається аварія ракети на старті або під час польоту, якщо разом із нею буде пошкоджено систему з ядерним паливом. США та Росія виходять із того, що реактори мають залишатися вимкненими до прибуття на Місяць. Це має зменшити ризики під час транспортування, хоча повністю їх не усуває.
Для NASA нинішня програма стала продовженням багаторічних робіт із фісійними джерелами енергії. Агентство ще у 2018 році завершило експеримент Kilopower, під час якого перевіряло роботу компактної ядерної установки в різних режимах. Подальша програма Fission Surface Power розвивалася спільно з Міністерством енергетики США та приватними компаніями. NASA
Російська програма має інше походження: її основою є багаторічний досвід країни у створенні ядерних енергетичних систем для космічних апаратів. Однак заявлені строки залишаються плановими, а остаточні технічні характеристики майбутньої місячної установки, місце її розгортання та конкретна архітектура спільної російсько-китайської інфраструктури ще можуть змінюватися.
