Публікації у соцмережах, скриншоти, відео, повідомлення в Telegram, матеріали сайтів, супутникові знімки та дані Google Maps можуть використовуватися як докази в судових справах, якщо їхнє походження та спосіб отримання можна підтвердити. Про це йдеться в матеріалі Судово-юридичної газети, присвяченому використанню цифрових матеріалів у розслідуваннях та судових процесах.
Сам факт наявності скриншота або публікації в інтернеті не робить такий матеріал автоматично належним і достатнім доказом. Для його оцінки важливо встановити джерело інформації, обставини та спосіб її фіксації. Значення також має можливість перевірити, чи змінювався цифровий файл після створення або отримання.
Суд може враховувати цифровий матеріал у сукупності з іншими доказами. Тому фотографія, відеозапис або допис із соцмережі можуть набувати більшої доказової ваги, якщо їхні дані підтверджуються показаннями свідків, документами, експертизами, іншими фото- та відеоматеріалами або інформацією з незалежних джерел.
Цифрові сліди вже застосовують для встановлення обставин воєнних злочинів. Аналіз відкритих публікацій, відеозаписів та геолокаційних даних дає можливість співвідносити зображені на них об’єкти з конкретною місцевістю, визначати час подій і встановлювати можливу причетність окремих осіб.
Окреме значення мають супутникові знімки та картографічні сервіси. Дані Google Maps можуть допомагати ідентифікувати будівлі, дороги, перехрестя та інші об’єкти, а зіставлення таких відомостей із фото чи відео дозволяє перевірити місце, де було зроблено запис.
Доказове значення може мати й контент, який користувачі публікують без наміру використовувати його у правовій справі. Зокрема, відео з Instagram-сторіз уже використовували під час розгляду справ про порушення правил дорожнього руху. Публікація, зроблена для особистого або розважального контенту, за певних обставин може містити відомості про час, місце, транспортний засіб чи дії людини.
Для суду принциповим залишається питання автентичності. Якщо цифровий матеріал неможливо надійно пов’язати з конкретним джерелом або є сумніви щодо його редагування, його доказова цінність може бути поставлена під питання. Саме тому під час роботи з електронними даними важливими є спосіб їх вилучення, збереження первинного файлу та можливість перевірити його походження.
Цифрові докази мають ще одну особливість — вони можуть швидко зникати або змінюватися. Публікацію можуть видалити, акаунт — заблокувати, а доступ до сторінки — обмежити. Через це для фіксації потенційно важливої інформації значення мають час створення копії, збереження вихідного матеріалу та даних, які дозволяють надалі перевірити його достовірність.
Розвиток цифрової криміналістики поступово розширює перелік джерел, які можуть використовувати правоохоронці та суди. Відкриті дані дозволяють реконструювати події навіть тоді, коли безпосередніх очевидців немає, однак остаточна оцінка кожного матеріалу залежить від конкретної справи та сукупності доказів. Для користувачів соцмереж це означає, що опублікований контент може мати юридичні наслідки далеко за межами моменту його створення.
