Фізикиня Марія Віоларіс запропонувала теоретичний експеримент, який має перевірити, чи може інформація за певних квантових умов з’являтися в іншій гілці реальності. Дослідження, про яке 24 вересня 2026 року повідомили науково-популярні видання, базується на адаптації мисленнєвого експерименту «друг Вігнера» та не доводить існування практичного каналу зв’язку між паралельними всесвітами.
У запропонованій моделі розглядаються дві копії одного спостерігача, які перебувають у квантовій суперпозиції. Для потенційної передачі інформації потрібен зовнішній «суперспостерігач», який має повністю ізолювати внутрішню систему та керувати її квантовим станом. Саме ця умова відрізняє описаний сценарій від звичайного обміну повідомленнями: учасник усередині системи не контролює процес так, як людина контролює відправлення електронного листа.
Ще однією необхідною умовою є повне стирання пам’яті відправника про створення повідомлення. У такому сценарії після квантової операції спостерігач в іншій гілці може отримати стан, який виглядатиме так, наче інформація виникла без локального джерела. Саме тому запропонований механізм іноді описують як можливість «раптового осяяння» — отримання даних без звичайної причинно-наслідкової історії.
Водночас запропонована схема має принципове обмеження: вона не передбачає звичайного переміщення повідомлення з одного всесвіту до іншого. Фахівець із квантових обчислень Скотт Ааронсон звернув увагу на іншу інтерпретацію процесу. За його поясненням, йдеться радше про заміну стану спостерігача його копією в іншій квантовій гілці, а не про фізичну передачу інформації між двома незалежними світами.
Ця відмінність має значення і для популярного припущення про так званий «мультивсесвітній арбітраж». У гіпотетичному сценарії людина могла б отримувати відомості про майбутні події в іншій гілці — наприклад, про результати торгів на фінансовому ринку — і використовувати їх у своїй реальності. Описана модель не дає такого практичного інструменту. Отримувач не може довільно обрати потрібну інформацію, а зовнішній контролер, який забезпечує необхідні квантові операції, також не отримує доступу до змісту повідомлення.
Проблема полягає і в масштабі системи. Людський мозок не перебуває у контрольованому стані квантової суперпозиції, необхідному для запропонованого сценарію. Тому перенесення описаного механізму з абстрактної квантової системи на двох реальних людей наразі не має відомого фізичного способу реалізації.
Перевірка ідеї потребуватиме технологій, здатних підтримувати складні квантові стани та одночасно контролювати інформацію про пам’ять і спостереження. У теоретичних прогнозах для такого експерименту згадуються майбутні квантові обчислювальні системи та штучні інтелекти, здатні працювати всередині квантового середовища. Окремим бар’єром залишається створення цифрового інтелекту з властивостями свідомого спостерігача та контрольованою пам’яттю — технології, якої наразі не існує.
Мисленнєвий експеримент «друг Вігнера» походить із дискусій про квантове вимірювання. У класичній постановці один спостерігач проводить вимірювання квантової системи всередині лабораторії, тоді як зовнішній спостерігач описує всю лабораторію як єдину квантову систему. Віоларіс використала цю конструкцію для аналізу ситуації з кількома квантовими гілками та можливістю появи корельованої інформації в них. Таким чином, нинішня пропозиція стосується передусім фундаментальної фізики та меж квантової теорії, а не технології міжвимірного зв’язку.
Інтерпретація багатьох світів, з якою пов’язують подібні сценарії, була сформульована Г’ю Евереттом III у 1957 році. Вона трактує різні результати квантових вимірювань як реалізацію в окремих гілках загального квантового стану. Ця інтерпретація залишається одним із підходів до пояснення квантової механіки, але сама по собі не є експериментальним підтвердженням існування доступних для спостереження паралельних всесвітів.
