Російські атаки на склади, розподільчі центри та іншу логістичну інфраструктуру вже прямо або опосередковано вплинули на 9 із 10 українських підприємств. Про це свідчать результати дослідження Інституту економічних досліджень і політичних консультацій, проведеного в серпні 2026 року серед 465 компаній.
Безпосередні збитки через пошкодження майна або товарів зафіксували 7% опитаних підприємств. Ще 41% зіткнулися з непрямими наслідками, зокрема перебоями у постачанні та подорожчанням ресурсів. Ще 43% компаній наразі не зазнали таких втрат, але вважають ризик реальним. Таким чином, лише близько кожного десятого підприємства не бачить для себе наслідків атак на логістичну інфраструктуру.
Найбільше підприємства відчувають вплив на собівартість роботи. Значне подорожчання сировини та ресурсів зазначили 44% респондентів, а збільшення вартості транспортування — 43%. Проблеми з постачанням клієнтам і строками доставки зафіксували 37–38% компаній. Ще 31–33% повідомили про труднощі зі зберіганням продукції та доступністю сировини.
Якщо врахувати не лише значний, а й помірний вплив, наслідки атак за кожним із шести досліджених напрямів відчувають 87–91% підприємств. При цьому ланцюги постачання переважно продовжують працювати, а головною проблемою стає зростання витрат на їх підтримання.
Вразливість залежить і від масштабу підприємства. За даними ІЕД, середня оцінка впливу атак за шкалою від 1 до 3 становила 2,01 бала для мікропідприємств і 2,44 бала для великих компаній. Дослідники пояснюють різницю довшими ланцюгами постачання, більшою кількістю складів і контрагентів у великих компаній. Помітною залишається і регіональна різниця: середній показник на Заході становив 2,08 бала, тоді як на Сході — 2,65.
Підприємства очікують від держави насамперед розширення компенсацій і страхування воєнних ризиків. Ці заходи підтримали 80% опитаних. По 78% виступили за фінансову допомогу для відновлення після атак, фізичний захист складів і заходи для збереження операційної спроможності. Якщо ж компаніям пропонували обрати лише три головні напрями, компенсації та страхування назвали 38%, фізичний захист складів — 35%, фінансову підтримку відновлення — 32%.
Водночас бізнес уже змінює власну логістику. Компанії розподіляють запаси між кількома регіонами та майданчиками, орендують додаткові приміщення, накопичують критичну сировину, шукають альтернативних постачальників і маршрути. Частина підприємств зберігає запаси за кордоном. Для малого бізнесу серед основних перешкод до участі у програмах підтримки називають бюрократію, високу вартість участі, низькі ліміти компенсацій та нестачу інформації.
Дослідження «Підтримка бізнесом заходів політики стійкості логістики» стало частиною 52-ї хвилі опитування ІЕД «Український бізнес під час війни». Воно проводилося з 17 по 31 серпня 2026 року за підтримки Center for International Private Enterprise. У вибірці було 61 мікропідприємство, 139 малих, 164 середніх і 101 велике підприємство; 403 із 465 учасників представляли промисловість. Дослідники окремо провели 25 вересня онлайн-фокус-групу за участю дев’яти представників бізнесу та бізнес-асоціацій.
Інститут економічних досліджень та політичних консультацій працює з 1999 року та спеціалізується на економічних дослідженнях і аналізі державної політики. Опитування «Український бізнес під час війни» проводиться щомісяця і використовується для оцінки ділової активності, очікувань підприємств та впливу воєнних ризиків на економіку.
