50-річна Кріста Пайк, яка пережила невдалу спробу страти шляхом смертельної ін’єкції у штаті Теннессі (США), 30 жовтня оприлюднила першу публічну заяву після інциденту. Жінка повідомила, що відтоді постійно відчуває фізичний та психологічний біль, має труднощі з мовленням і продовжує відновлюватися після введення двох доз препарату пентобарбітал.
Заяву Пайк у п’ятницю опублікувала її юридична команда в соціальних мережах. За словами засудженої, після невдалої страти не було жодної миті, коли вона не відчувала б болю. Найбільше її турбують руки, кисті та горло. Жінка також зазначила, що їй досі важко говорити.
«Моє тіло болить. Болять руки. Болять кисті. Болить горло. Мені й досі важко говорити. І біль не лише фізичний. Він є в моїй свідомості й душі», – розповіла Пайк.
Вона зазначила, що поступово відновлюється і відчуває, як стає сильнішою. Водночас, за її словами, сам факт одужання не означає, що наслідки пережитого вже минули.
Пайк також повідомила, що перед стратою була готова померти й не уявляла, що її життя продовжиться після тієї ночі. Через кілька днів після процедури вона прокинулася в лікарні, розгублена та з сильним болем. Жінка подякувала лікарям і медсестрам, які надавали їй допомогу, а також людям, які підтримували її під час лікування.
Окремо засуджена згадала родину своєї жертви – 19-річної Коллін Слеммер, яку вбили у 1995 році. Пайк заявила, що продовжує думати про біль і втрату, яких зазнали близькі загиблої.
Спроба виконати смертний вирок відбулася 30 вересня 2026 року в Теннессі. Під час процедури працівники виправної установи ввели Пайк дві дози пентобарбіталу, однак жінка не померла. За свідченнями очевидців, після введення препарату вона продовжувала дихати, видавала хрипкі звуки та скаржилася на біль у руці.
Процедура супроводжувалася труднощами з доступом до вен. За матеріалами судових проваджень, персоналу знадобилося близько години, щоб встановити внутрішньовенний катетер. Під час введення першої дози Пайк повідомляла про печіння та сильний тиск у руці. Після другої ін’єкції її стан не відповідав очікуваному результату смертельної процедури.
Адвокати припустили, що препарат міг потрапити не безпосередньо в кровотік, а в навколишні тканини через порушення роботи внутрішньовенного доступу. Такий стан називають інфільтрацією: рідина виходить із судини в прилеглі тканини. За словами представників захисту, це могло спричинити серйозні ушкодження рук.
Після того як стало зрозуміло, що Пайк жива, її доправили до лікарні каретою швидкої допомоги. Жінка перебувала в комі протягом п’яти днів, а після пробудження мала значні набряки та пухирі на руках. Раніше адвокати також повідомляли про пневмонію, проблеми з ковтанням і загальне погіршення стану здоров’я. Наприкінці жовтня її вже виписали з лікарні та повернули до виправної установи, де вона перебуває під медичним наглядом.
Інцидент спричинив перевірку процедури виконання смертних вироків у Теннессі. Губернатор штату Білл Лі розпорядився провести незалежне розслідування обставин невдалої страти та призупинив заплановані на решту 2026 року виконання смертних вироків. На тлі скандалу про відставку також оголосив комісар Департаменту виправних установ штату Френк Страда. Його останнім робочим днем визначили 31 жовтня.
Юристи Пайк домагаються помилування для своєї підзахисної та закликають переглянути можливість повторного виконання вироку. Вони також порушують питання про відповідальність посадовців за порушення під час процедури. Водночас остаточного рішення щодо подальшої долі засудженої поки немає. Сама Пайк залишається засудженою до смертної кари, а нову дату страти не призначено.
Пайк провела близько трьох десятиліть у камері смертників після вбивства Коллін Слеммер у Ноксвіллі в січні 1995 року. На момент злочину їй було 18 років. Суд встановив, що вона разом зі спільниками заманила 19-річну знайому до лісистої місцевості, де її жорстоко побили та вбили. У 1996 році Пайк засудили до смертної кари. Вона стала єдиною жінкою в камері смертників Теннессі та мала стати першою жінкою, страченою в цьому штаті більш ніж за 200 років.
Невдала процедура також поставила питання про підготовку персоналу, технічне забезпечення страт і контроль за станом засуджених під час введення смертельних препаратів. У судових матеріалах зазначалося, що захист заздалегідь попереджав про проблеми з венами Пайк та можливі ускладнення через порушення згортання крові. Окрему увагу привернули свідчення колишнього начальника в’язниці про те, що персонал більше не відпрацьовував встановлення внутрішньовенних катетерів під час тренувань. Результати незалежної перевірки мають визначити, чи були ці обставини пов’язані з провалом процедури.
