У листопаді 2026 року сильних магнітних бур за попереднім прогнозом не очікується, проте в окремі дні можливе посилення геомагнітної активності. За даними Центру прогнозування космічної погоди Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA), збурення прогнозують 1, 9, 17 та 18 листопада. Решту періоду до 21 листопада фахівці очікують переважно спокійну або нестійку геомагнітну обстановку.
Прогноз охоплює період із 26 жовтня до 21 листопада. У ньому йдеться про ймовірне посилення геомагнітної активності через повторюваний вплив високошвидкісних потоків сонячного вітру з корональних дір. Саме вони можуть спричиняти коливання магнітного поля Землі навіть за відсутності потужних сонячних спалахів.
За оцінкою NOAA, 1 листопада, а також 9 і 17–18 листопада можливі активні геомагнітні умови. Це не означає, що в кожен із цих днів обов’язково станеться магнітна буря. Йдеться про підвищення активності порівняно зі звичайним фоном. У решту днів прогнозного періоду очікуються спокійні або помірно нестійкі умови.
Окремо в прогнозі NOAA зазначено, що 31 жовтня геомагнітна активність могла досягти рівня слабкої бурі G1. Такий самий рівень фігурував і в короткостроковому прогнозі на початок листопада: за даними від 31 жовтня, максимальний очікуваний трьохгодинний індекс Kp на 31 жовтня – 2 листопада становив 5. Це відповідає найнижчому рівню магнітної бурі за шкалою NOAA.
Сонячна активність упродовж прогнозного періоду, за оцінкою американських фахівців, має залишатися переважно низькою. Водночас зберігається змінна ймовірність спалахів класу M, які належать до помірних за потужністю. Протонних подій на геостаціонарній орбіті вчені не прогнозують.
Дати можливих збурень можуть змінюватися в міру надходження нових спостережень за Сонцем і сонячним вітром. Прогноз на 27 днів не є остаточним розкладом магнітних бур на весь місяць: короткострокові оцінки регулярно оновлюються, а детальніший прогноз геомагнітної активності зазвичай охоплює найближчі три доби. Тому дані на другу половину листопада варто перевіряти за новими повідомленнями NOAA.
Інтенсивність геомагнітних збурень вимірюють за допомогою планетарного індексу Kp. Він характеризує зміни магнітного поля Землі за трьохгодинні інтервали та має значення від 0 до 9. Показники нижче 5 не відповідають рівню магнітної бурі за шкалою NOAA, а значення 5 і вище вже позначають геомагнітний шторм.
Для класифікації бур NOAA використовує п’ятирівневу шкалу G: від G1 до G5. G1 означає слабку бурю та відповідає Kp=5, G2 — помірну (Kp=6), G3 — сильну (Kp=7), G4 — дуже сильну (Kp=8), а G5 — екстремальну (Kp=9). За класифікацією відомства, навіть слабкі бурі можуть спричиняти незначні коливання в енергосистемах і впливати на роботу супутників, тоді як сильніші здатні створювати перешкоди для радіозв’язку та супутникової навігації.
Геомагнітні бурі виникають унаслідок взаємодії сонячного вітру та магнітосфери Землі. Одним із чинників їхнього посилення є корональні викиди маси — великі обсяги плазми, які Сонце викидає в космічний простір. Іншим джерелом збурень стають потоки швидкого сонячного вітру з корональних дір. Їхній вплив залежить від швидкості та напрямку магнітного поля, тому навіть за загалом низької сонячної активності можливі короткочасні періоди підвищеної геомагнітної напруженості.
