Російський документ із можливим поділом території України на три частини був підготовлений наприкінці 2023 року, а його існування та зміст у листопаді 2024-го підтвердив Головне управління розвідки Міноборони. За даними української розвідки, документ стосувався перспективного військово-політичного планування Росії на 2026–2035 роки з перспективою до 2045-го. У 2026 році ГУР продовжує повідомляти про наявність документів щодо довгострокових планів РФ на окупованих територіях.
Що саме являла собою російська «карта»
Йдеться не про офіційно затверджений міжнародний план чи документ, ухвалений будь-якою міжнародною організацією, а про російський прогноз розвитку воєнно-політичної ситуації. Заступник начальника ГУР Вадим Скібіцький у листопаді 2024 року заявив, що українська розвідка ознайомлена з документом, підготовленим у Міністерстві оборони та Генеральному штабі Збройних сил РФ приблизно у грудні 2023 року.
За словами Скібіцького, документ мав стати основою перспективного оборонного планування щонайменше на десять років. У ньому аналізували глобальні та регіональні загрози для Росії, а українське питання розглядалося як частина довгострокового сценарію розвитку безпекової ситуації.
Які три частини передбачав сценарій
Опублікована у 2024 році схема розділяла українську територію на три категорії.
Перша — території, які Росія у своєму сценарії називала «новими регіонами Росії». До цієї категорії були віднесені Крим, Севастополь, а також окуповані частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.
Друга категорія — так зване «проросійське державне утворення». У схему потрапляли Київ та значна частина центральних, північних, східних і південних областей. Передбачалося формування влади, орієнтованої на Москву, відмова від інтеграції з НАТО та Європейським Союзом і тривала присутність російських військових.
Третю групу російські автори схеми визначили як «спірні території». До неї відносили Волинську, Рівненську, Хмельницьку, Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську, Чернівецьку та Закарпатську області. Їхнє майбутнє, згідно з описом документа, Москва пов’язувала з можливими домовленостями за участю Польщі, Угорщини та Румунії.

Чому документ був прив’язаний до 2026 року
Окреме значення в документі мав часовий горизонт. Російські розробники визначили основний період планування як 2026–2035 роки, а довгострокову перспективу — до 2045-го. Водночас Вадим Скібіцький у листопаді 2024 року наголошував, що описаний сценарій Москва могла розглядати значно раніше за кінцеву дату плану.
Тодішній начальник ГУР Кирило Буданов також говорив про намір Росії спробувати «вирішити» українське питання до 2026 року. При цьому Скібіцький підкреслював, що стратегічною метою Кремля українська розвідка вважає не просто захоплення окремих областей, а повний контроль над державою.
Важливо, що йдеться саме про оцінки та сценарії, розроблені російською стороною. Наявність документа не означає автоматичного виконання всіх його положень: сама українська розвідка зазначала, що Москва може коригувати плани залежно від розвитку війни, військових результатів та міжнародної реакції.
Що змінилося після 2024 року
У 2026 році українська розвідка продовжує фіксувати довгострокове планування Росії щодо окупованих територій. 6 травня начальник ГУР Олег Іващенко доповів Володимиру Зеленському про плани РФ, зокрема щодо прискорення видобутку та використання цінних природних ресурсів на тимчасово окупованих територіях півдня. У ГУР заявили, що мають відповідні документи.
25 червня Іващенко також доповідав президенту про результати українських ударів по воєнному потенціалу Росії та подальші заходи зі зниження її спроможності продовжувати війну. Це свідчить, що в українській розвідці й надалі розглядають російські стратегічні плани як окремий напрям моніторингу.
У серпні 2026 року Зеленський повідомив ще про одну оцінку ГУР: за даними розвідки, Росія готувалася до можливої додаткової мобілізації після так званих парламентських виборів. За його словами, йшлося про кілька сотень тисяч військовозобов’язаних до кінця 2026 року та ще стільки ж наступного року.
Чи означає «карта» реальний поділ території
Сам факт існування російського документа є підтвердженим українською розвідкою, але його схема не має юридичної сили та не змінює міжнародно визнаних кордонів. Її значення полягає передусім у тому, що вона демонструє підхід російського військово-політичного планування до майбутнього української держави.
У 2024 році Скібіцький окремо зазначав, що Росія потенційно могла намагатися передати документ представникам США через треті країни, однак на той момент у ГУР не мали інформації про факт такої передачі.
Висновок. «Карта» з поділом України на три частини — це частина російського стратегічного документа, підготовленого у 2023 році та оприлюдненого в інформаційному просторі у 2024-му. ГУР підтвердило його існування, але водночас наголосило, що російські сценарії можуть змінюватися. Актуальні доповіді української розвідки у 2026 році свідчать, що Москва продовжує розробляти довгострокові плани щодо окупованих територій і ведення війни.
