Збройні сили Швеції у 2026 році планують призвати понад 9 тисяч людей, що стане найбільшим показником за кілька десятиліть. Близько 5 тисяч новобранців розпочнуть бойову підготовку вже у серпні, після чого їх розподілять по військових підрозділах у різних регіонах країни. Про це 6 серпня повідомили шведські Збройні сили, уточнивши, що підготовка проходитиме від Арвідс’яура на півночі до Ревінгехеда на півдні. Збільшення кількості призовників відбувається на тлі масштабного посилення оборонного потенціалу Швеції та зміни підходів країни до комплектування армії.
У серпні новобранці спочатку пройдуть базовий етап підготовки тривалістю близько місяця. Після цього їх направлять до підрозділів Збройних сил Швеції для подальшого навчання за військовими спеціальностями. Географія розподілу охоплює різні частини країни, що дозволяє одночасно збільшувати кількість підготовленого особового складу в кількох гарнізонах.
Шведська система військового обов’язку поширюється як на чоловіків, так і на жінок, які досягли 18-річного віку. Водночас призов не означає автоматичного проходження служби всіма громадянами відповідної вікової групи: кандидатів відбирають з урахуванням результатів оцінки придатності та потреб Збройних сил. Тривалість базової військової підготовки залежно від напряму становить приблизно від дев’яти до 12 місяців.
Під час служби призовники отримують щоденне грошове забезпечення. Згідно з представленими даними, його розмір становить близько 200 шведських крон на день. Крім того, військовослужбовці забезпечуються необхідними умовами для проходження підготовки та служби відповідно до встановлених правил шведських Збройних сил.
Зростання кількості призовників має значення для Швеції з огляду на зміни у європейській системі безпеки. Країна відмовилася від постійної обов’язкової військової служби у 2010 році, однак через кілька років повернула призов. Рішення про відновлення системи ухвалили у 2017 році, а перші призовники нової моделі розпочали навчання того ж року.
Повернення призову стало реакцією на зміну військово-політичної ситуації у регіоні Балтійського моря та необхідність підтримувати достатній резерв підготовлених військовослужбовців. Швеція при цьому зберегла систему відбору, за якої військову підготовку проходять не всі представники відповідної вікової групи, а лише відібрані кандидати.
Додаткове значення для шведської оборонної політики має вступ країни до НАТО у березні 2024 року. Після приєднання до Північноатлантичного альянсу Швеція стала повноправним учасником системи колективної оборони НАТО та отримала додаткові зобов’язання у сфері оборонного планування.
Збільшення призову також пов’язане із ширшим курсом Стокгольма на посилення збройних сил. В умовах членства в НАТО підготовлений резерв розглядається як один із елементів здатності країни забезпечувати власну оборону та виконувати зобов’язання перед союзниками.
Водночас остаточна кількість призовників може залежати від рішень шведської влади, потреб армії та можливостей інфраструктури для навчання. Масштаб набору у 2026 році показує, що система військового обов’язку в країні продовжує розширюватися через кілька років після її відновлення.
У 2010 році Швеція призупинила дію попередньої моделі обов’язкової військової служби, зробивши ставку на добровільне комплектування армії. Однак уже у 2017 році уряд відновив призов, причому система стала гендерно нейтральною: обов’язки поширюються на громадян незалежно від статі. У наступні роки кількість призовників поступово збільшувалася, а військова підготовка стала одним з інструментів формування довгострокового резерву країни.
Вступ Швеції до НАТО відбувся 7 березня 2024 року після багаторічного періоду військового неприєднання. Разом із Фінляндією, яка приєдналася до альянсу роком раніше, Швеція змінила стратегічну конфігурацію Північної Європи та Балтійського регіону.
