Верховний Суд 3 червня 2026 року відмовив Головному управлінню ДПС у Сумській області в розкритті банківської таємниці щодо фізичної особи-підприємця, визнавши недостатнім саме посилання податкового органу на необхідність проведення перевірки. Суд дійшов висновку, що для отримання інформації про рух коштів та інші банківські дані ДПС має довести неможливість проведення перевірки або іншу об’єктивну потребу в розкритті банківської таємниці.
Спір виник після того, як податківці намагалися отримати доступ до інформації, необхідної для документальної перевірки підприємця. ДПС звернулася до суду з вимогою розкрити банківську інформацію, однак суд першої інстанції відмовив, а апеляційна інстанція підтримала це рішення. Верховний Суд залишив попередні рішення без змін.
У справі податківці посилалися на те, що не змогли провести перевірку через відсутність підприємця за податковою адресою та місцем здійснення діяльності. Водночас суд встановив, що контролюючий орган не довів використання всіх передбачених законом способів для повідомлення платника та отримання необхідних документів.
Зокрема, ДПС лише один раз звернулася до підприємця із запитом про надання документів та пояснень. Копію наказу про проведення перевірки за адресою реєстрації платника податків податковий орган не направляв. Після видання наказу ДПС також не надала доказів подальших дій для повідомлення підприємця про необхідність надати документи.
Верховний Суд наголосив, що банківська таємниця не може розкриватися автоматично через сам факт призначення податкової перевірки. Для отримання інформації про обсяг та рух коштів на рахунках ДПС має звернутися до суду і обґрунтувати необхідність такого доступу. При цьому суд повинен оцінити, чи існують законні підстави для розкриття відповідної інформації.
Податковий кодекс передбачає право контролюючих органів отримувати від банків інформацію про наявність рахунків, тоді як доступ до ширшого масиву відомостей, зокрема про рух коштів, здійснюється за рішенням суду. Верховний Суд пов’язав таке розкриття з необхідністю доведення конкретних обставин, а не лише із загальним посиланням на податковий контроль.
Суд також послався на попередню практику, за якою розкриття банківської таємниці можливе, якщо податковий орган доведе, що проведення перевірки є неможливим або існує інша об’єктивна потреба в отриманні відповідних даних. Такий підхід Верховний Суд застосовував, зокрема, у постановах 23 грудня 2025 року та 2 квітня 2026 року.
Рішення має практичне значення для податкових спорів, у яких ДПС намагається отримати через суд інформацію про банківські операції платників. Сам факт призначення перевірки не звільняє контролюючий орган від обов’язку обґрунтувати необхідність втручання у режим банківської таємниці та продемонструвати, що інші передбачені законом способи отримання інформації не дали результату.
Водночас постанова не позбавляє ДПС права отримувати банківську інформацію. Йдеться про встановлення процесуальних умов для доступу до найбільш чутливих даних — зокрема відомостей про рух коштів, суми операцій та контрагентів. У подібних справах суди мають перевіряти не лише наявність податкової перевірки, а й обґрунтованість конкретного запиту контролюючого органу.
Окремо Верховний Суд звернув увагу на гарантію збереження банківської таємниці як одну з істотних умов банківського рахунка. Водночас закон передбачає випадки її розкриття, зокрема за рішенням суду. Отже, баланс між податковим контролем і захистом фінансової інформації має встановлюватися в межах передбаченої законом процедури.
