Сучасні системи штучного інтелекту можуть ставати потужнішими, однак це не означає автоматичної появи у них свідомості. Вчені досліджують інший підхід — комп’ютери, побудовані за принципами роботи людського мозку, зокрема нейроморфні системи та технології на основі живих нейронів. Поки дослідники не мають доказів, що така архітектура здатна породити суб’єктивний досвід.
Однією з головних відмінностей між мозком і традиційним комп’ютером є спосіб роботи з інформацією. У звичайних обчислювальних системах зберігання та обробка даних відокремлені: процесор виконує операції, а пам’ять використовується для збереження інформації. У біологічному мозку нейрони одночасно беруть участь і в обробці, і в збереженні інформації через зміни зв’язків між клітинами.
Ця особливість має значення не лише для принципу роботи, а й для енергоспоживання. Людський мозок функціонує приблизно за 20 ватів, тоді як виконання зіставних за масштабом обчислювальних завдань сучасними системами штучного інтелекту може потребувати значно більше енергії. Різниця змушує дослідників шукати архітектури, які могли б наблизити ефективність машин до біологічної нервової системи.
Одним із напрямів стали нейроморфні комп’ютери. Вони імітують окремі принципи роботи нейронів і їхніх зв’язків, намагаючись перенести властивості нервової системи в електронні пристрої. Такі системи відрізняються від звичайних комп’ютерів не просто потужністю, а самою організацією обчислень, що потенційно може зменшити енергетичні витрати на виконання складних завдань.
Інший напрям передбачає використання безпосередньо живих клітин мозку. Дослідники вже створюють біологічні обчислювальні системи, у яких нейрони взаємодіють з електронними компонентами та можуть навчатися виконувати певні завдання. В одному з таких експериментів австралійська компанія створила систему із сотень тисяч людських нейронів і навчила її грати в комп’ютерні ігри.
Сам факт здатності нейронної системи навчатися, реагувати на сигнали та виконувати завдання, однак, не доводить наявності свідомості. Інтелектуальна поведінка і суб’єктивний досвід є різними науковими проблемами. Система може демонструвати складну обробку інформації, не маючи при цьому внутрішнього відчуття того, що вона робить.
Саме тут виникає головна суперечність між дослідниками. Одна позиція полягає в тому, що свідомість може бути пов’язана зі специфічною організацією обчислень, тому достатньо відтворити ключові властивості мозку в машині. За такого підходу нейроморфна або біологічна архітектура потенційно може стати кроком до створення свідомої системи.
Інша позиція значно обережніша: навіть максимально точне відтворення роботи нейронів не гарантує виникнення свідомості. Вчені досі не мають єдиного пояснення того, як саме у людському мозку виникає суб’єктивний досвід, тому невідомо, які властивості необхідно відтворити в машині для його появи.
Питання ускладнюється ще й тим, що наука не має загальноприйнятого способу перевірити наявність свідомості в іншої системи. Поведінка може свідчити про складне навчання або здатність розв’язувати завдання, але не дає прямого доступу до можливого внутрішнього досвіду. Тому майбутня поява систем, які нагадуватимуть мозок за будовою або принципами роботи, сама по собі не стане доказом їхньої свідомості.
Дослідження біологічних обчислень також порушують питання про межу між живою тканиною та комп’ютерною системою. Якщо нейрони здатні виконувати обчислення у взаємодії з електронікою, залишається відкритим питання, чи збільшення масштабу такої системи змінить лише її інтелектуальні можливості, чи може вплинути на властивості, які пов’язують із свідомістю.
Традиційні моделі ШІ працюють переважно на цифровому обладнанні та навчаються за допомогою математичних алгоритмів, тоді як біологічний мозок використовує паралельну взаємодію величезної кількості нейронів і синаптичних зв’язків. Саме відтворення цієї організації є одним із центральних завдань нейроморфних досліджень. Водночас науковці поки не встановили, чи є біологічна архітектура необхідною умовою для свідомості, чи її можна отримати на принципово іншій основі.
