В Україні у 2026 році науковці та екологи фіксують подальше скорочення чисельності низки видів тварин, які ще кілька десятиліть тому були звичними для різних регіонів країни, зокрема ховрахів, європейської норки, бурого ведмедя та вихухолі, і попереджають, що частина з них може повністю зникнути з природного середовища вже найближчими роками через втрату ареалів існування, зміну клімату та антропогенний тиск.
За даними природоохоронних організацій, процес скорочення популяцій відбувається нерівномірно, але має довготривалу тенденцію, яка спостерігається щонайменше з другої половини XX століття. Особливо критичною ситуація залишається для степових і прибережних видів, чия екосистема зазнала значної трансформації внаслідок розорювання земель, урбанізації та зміни гідрологічного режиму річок.
Серед найбільш вразливих видів залишаються ховрахи, зокрема європейський і крапчастий, які занесені до Червоної книги України. Біологи зазначають, що їхні популяції скоротилися на значних територіях, а в окремих областях вони вже повністю зникли. Основними причинами називають втрату природних степових ділянок, інтенсивне сільське господарство та фрагментацію середовища існування.
Схожа динаміка спостерігається і щодо європейської норки, яка сьогодні вважається одним із найбільш рідкісних хижаків континенту. За оцінками дослідників, її чисельність продовжує зменшуватися через руйнування прибережних біотопів, забруднення водних систем та конкуренцію з інвазивним видом — американською норкою, яка поступово витісняє місцеву популяцію з традиційних ареалів.
Окрему увагу екологи приділяють бурому ведмедю, який в Україні зберігся переважно в Карпатському регіоні. Попри охоронний статус, популяція виду залишається вразливою через вирубку лісів, розширення інфраструктури та зменшення площ природних територій. За даними регіональних спостережень, фрагментація ареалу призводить до ізоляції окремих груп тварин і зниження генетичного різноманіття.
Не менш складною залишається ситуація з вихухоллю, яка мешкає у заплавних водоймах і надзвичайно чутлива до змін гідрологічного режиму. Дослідники відзначають, що будь-яке регулювання річок, забруднення води або знищення прибережної рослинності напряму впливає на її здатність виживати, оскільки вид не може адаптуватися до змін середовища у короткі строки.
Науковці підкреслюють, що ключовим фактором збереження цих видів є не лише їх формальне занесення до Червоної книги, а й реальний захист середовищ існування. У багатьох випадках саме екосистемний підхід розглядається як єдиний ефективний інструмент запобігання подальшому скороченню біорізноманіття в Україні.
Екологи також звертають увагу на те, що частина змін може бути незворотною, якщо не будуть вжиті комплексні заходи на рівні державної політики та природоохоронного контролю. За оцінками експертів, навіть за умови стабілізації ситуації відновлення популяцій окремих видів може зайняти десятиліття.
