Туреччина, Саудівська Аравія та Пакистан підписали угоду про колективну оборону, відповідно до якої напад на одну з трьох держав розглядатиметься як напад на всіх учасників домовленості. Про укладення угоди було оголошено після зустрічі президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, спадкоємного принца Саудівської Аравії Мухаммеда бін Салмана та прем’єр-міністра Пакистану Шехбаза Шаріфа, яка відбулася в саудівському місті Джидда.
Міністерство закордонних справ Пакистану підтвердило, що документ передбачає взаємні зобов’язання у сфері безпеки. У заяві відомства зазначено, що будь-яка агресія проти однієї із держав-учасниць трактуватиметься як агресія проти всіх трьох країн. Детальні механізми реалізації угоди, включно з можливими військовими процедурами та форматом спільного реагування, офіційно поки що не оприлюднені.
За інформацією BBC, рішення ухвалено на тлі загострення безпекової ситуації на Близькому Сході. Регіональні конфлікти останніх місяців безпосередньо вплинули на інтереси Саудівської Аравії, а також створили додаткові ризики для міжнародного судноплавства через Ормузьку протоку та акваторію Червоного моря. Саме безпека морських торговельних маршрутів стала одним із ключових факторів поглиблення військово-політичної співпраці між трьома державами.
Новий документ продовжує курс на розширення оборонного партнерства між Ер-Ріядом та Ісламабадом. Ще минулого року Саудівська Аравія і Пакистан оголосили про укладення двосторонньої оборонної угоди, яка передбачала посилення взаємодії у сфері військового планування, безпеки та оборонних технологій. Приєднання Туреччини фактично переводить співпрацю на багатосторонній рівень.
Останніми місяцями безпекова ситуація навколо Саудівської Аравії залишається напруженою. Цього року Іран неодноразово завдавав ударів по території королівства, зокрема по американських військових об’єктах і саудівській енергетичній інфраструктурі. Крім того, нестабільність у районі Перської затоки та Червоного моря продовжує впливати на міжнародну торгівлю, логістичні маршрути й світові енергетичні ринки.
Експерти не виключають, що новий формат співпраці може стати основою для ширшої координації між країнами ісламського світу у сфері оборони. Водночас поки невідомо, чи передбачає підписана угода створення спільного військового командування, проведення регулярних навчань або автоматичне застосування збройних сил у разі нападу на одного з учасників.
Концепція колективної оборони широко використовується у міжнародних безпекових союзах. Найвідомішим прикладом є стаття 5 Північноатлантичного договору НАТО, яка визначає напад на одного союзника як напад на всіх членів Альянсу. Водночас механізми реалізації подібних домовленостей можуть істотно відрізнятися залежно від тексту конкретної угоди, рівня військової інтеграції та політичних зобов’язань сторін.
Саудівська Аравія, Туреччина та Пакистан вже багато років співпрацюють у сфері оборони, проводять спільні військові навчання та реалізують окремі програми військово-технічного співробітництва. Однак нинішня угода стала першим офіційно оголошеним тристороннім документом, який закріплює принцип взаємної оборони у разі зовнішньої агресії.
