Населення України скоротилося до 28,5 млн осіб станом на середину 2026 року. Про це заявила директорка Інституту демографії та досліджень якості життя Елла Лібанова. За її словами, за останній період кількість жителів зменшилася ще приблизно на 500 тисяч, причому основною причиною стало виїжджання людей за кордон.
Лібанова пов’язує скорочення чисельності населення насамперед із міграційними процесами, які посилилися через повномасштабну війну. Виїзд українців за кордон змінює демографічну структуру країни та впливає на кількість людей, які залишаються доступними для ринку праці, освіти й економіки.
Водночас оцінки фактичної чисельності населення України різняться. Економіст Олексій Кущ раніше висловлював припущення, що кількість жителів країни наближається до 20 мільйонів. Подібну цифру, посилаючись на британського чиновника, також озвучував заступник редактора журналу New Statesman. Ці оцінки істотно відрізняються від даних Лібанової, однак без уточнення методології, територіального охоплення та дати розрахунків їх не можна безпосередньо порівнювати.
Однією з головних проблем для визначення реальної чисельності населення залишається відсутність актуального всеукраїнського перепису. Останній перепис населення України відбувся у 2001 році. Відтоді країна пережила тривале природне скорочення населення, кілька хвиль трудової міграції, окупацію частини територій і повномасштабне російське вторгнення.
Війна ускладнила облік людей, які перебувають за межами країни, перемістилися в інші регіони або проживають на тимчасово окупованих територіях. Через це демографи змушені використовувати розрахункові методи та доступні адміністративні дані, а отримані результати можуть відрізнятися залежно від підходу до підрахунку.
Скорочення населення створює довгострокові ризики для української економіки. Менша кількість працездатних громадян може посилити дефіцит кадрів, ускладнити відновлення зруйнованої інфраструктури та збільшити навантаження на пенсійну систему. Особливо гострим це питання стає для галузей, які потребуватимуть значної кількості працівників під час післявоєнної відбудови.
Важливим чинником залишається можливість повернення українців, які виїхали за кордон. На рішення мігрантів впливатимуть безпекова ситуація, доступність житла, працевлаштування, умови для виховання дітей і перспективи довгострокового життя в країні. Саме тому завершення бойових дій не обов’язково означатиме швидке повернення всіх громадян.
На демографічну ситуацію також впливає природний рух населення — співвідношення народжуваності та смертності. Навіть за умови скорочення масштабів еміграції чисельність жителів може й надалі зменшуватися, якщо кількість померлих перевищуватиме кількість новонароджених. Отже, міграція є важливою, але не єдиною складовою демографічних змін.
Точніше оцінити масштаби скорочення населення та його вікову структуру можна буде після відновлення повноцінного статистичного обліку. До того часу цифри демографів залишатимуться оцінками, які необхідно розглядати з урахуванням використаної методології та територій, охоплених розрахунками.
