У Польщі набирають обертів громадські патрулі, учасники яких шукають мігрантів на вокзалах, біля кордону та в інших громадських місцях, повідомила 8 вересня Gazeta Wyborcza. За даними видання, частина таких ініціатив має праворадикальний характер, а під час зустрічей організаторів звучали антиукраїнські та антисемітські тези. Паралельно соціологічні дослідження фіксують зміну ставлення поляків до прийому українських біженців.
Як повідомляє Wyborcza, журналіст видання долучився до одного із загальнопольських з’їздів «Патрулів громадянських» у Болеславці, який проходив 4–6 вересня. У матеріалі йдеться про плани створювати групи, які мають відстежувати присутність іноземців на вулицях польських міст. Окремо згадуються висловлювання щодо українців та антисемітські заяви, почуті під час заходу.
Учасники з’їзду також мали доступ до занять, пов’язаних із фізичною підготовкою, дронами та стрілецькими вправами. Офіційна програма організаторів з’їзду передбачала змагання зі стрільби з пневматичної зброї, демонстрацію та практичне освоєння дронів, а також командний крос. Захід відбувся у Болеславці на початку вересня.
Водночас ці патрулі не є підрозділами поліції, прикордонної служби або іншою державною структурою Польщі. Міністерство внутрішніх справ Польщі раніше офіційно повідомляло, що учасники так званих громадських патрулів не мають права перевіряти документи, віддавати обов’язкові розпорядження, затримувати людей чи транспорт, застосовувати силу або вимагати від водіїв документи. Охорона кордону та підтримання громадського порядку належать до компетенції державних служб.
Поява таких груп набула особливої уваги після подій 2024 року, коли після конфлікту між поляками та іноземцями у Сремі почали виникати ініціативи під назвою «громадські патрулі». За даними польського омбудсмена, в окремих випадках учасники таких акцій використовували ксенофобські гасла та прямували до місць проживання або роботи іноземців. У Жирардуві повідомлялося про напад учасників патруля на іноземців і проникнення до хостелу, де жили громадяни кількох країн.
Окремий напрям діяльності подібних груп пов’язаний із польсько-німецьким кордоном. У 2025 році польська влада відновила тимчасовий контроль на кордоні з Німеччиною та Литвою, а поліція отримала завдання підтримувати прикордонників, зокрема реагувати на можливі правопорушення, пов’язані з діяльністю громадських патрулів. Поліція також закликала громадян перевіряти посвідчення людей, які намагаються проводити контроль, і за необхідності звертатися за номером 112.
На цьому тлі змінюється і суспільне ставлення до українських біженців. За липневим дослідженням польського Центру дослідження громадської думки CBOS, 52% опитаних вважають, що Польща не повинна приймати біженців із охоплених війною територій, тоді як 42% підтримують їхній прийом. Це перший випадок від початку моніторингу CBOS, коли противників стало більше за прихильників.
Для порівняння, одразу після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році прийом українських біженців підтримували 94% поляків. Згодом показник поступово знижувався: у січні 2026 року підтримка становила 48%, а частка противників — 46%. Липневе опитування зафіксувало вже розрив у 10 процентних пунктів.
Зміни стосуються не лише питання прийому нових біженців. 54% учасників липневого дослідження заявили, що допомога українським біженцям у Польщі є надмірною. Водночас ставлення до конкретних обмежень виявилося неоднозначним: 87% підтримали доступ до повного переліку медичних послуг лише для тих, хто сплачує внески на медичне страхування, але 58% виступили проти позбавлення матерів із дітьми старше року права на безкоштовне проживання у центрах колективного розміщення. Опитування проводили 2–12 липня 2026 року серед 938 дорослих поляків.
Для польської влади ситуація створює окреме питання щодо меж між громадською активністю та повноваженнями державних служб. Саме через відсутність правоохоронного статусу учасники таких патрулів не можуть самостійно встановлювати особи мігрантів, проводити обшуки або застосовувати примус. Раніше польський омбудсмен звертав увагу правоохоронних органів на необхідність контролювати діяльність таких груп і реагувати на можливі порушення закону.
