Верхню межу призовного віку в межах мобілізації можуть знизити з 60 до 50 років. Таку можливість, за словами секретаря комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Романа Костенка, розглядають Міністерство оборони та Генеральний штаб у межах нових підходів до мобілізаційних процесів, які обговорює команда міністра оборони Євгенія Хмари.
Костенко заявив, що остаточного рішення щодо конкретної цифри наразі немає, однак серед можливих варіантів назвав 50 або 55 років. Водночас він наголосив, що чинна верхня межа у 60 років, на його думку, є надто високою для призову людей на військову службу. Парламентар вважає, що питання віку потребує окремого рішення з урахуванням фізичної спроможності військовослужбовців виконувати бойові завдання.
За словами Костенка, сам по собі вік не має бути забороною для служби. Він нагадав, що раніше працював над законодавчими змінами, які дозволили військовим служити після 60 років за власним бажанням. Люди старшого віку, які мають відповідну підготовку та фізичний стан, можуть бути залучені до ремонтних робіт, водіння, логістики, забезпечення та інших напрямів, де їхній досвід може бути корисним.
Водночас парламентар звернув увагу на ситуації, коли чоловіків віком близько 55 років направляють на посади, що передбачають значне фізичне навантаження, попри нездатність людини виконувати базові нормативи. За його словами, такий підхід створює додаткове навантаження на підрозділи та не відповідає завданню посилення боєздатності.
Зниження верхньої межі призовного віку може стати частиною ширшої зміни моделі мобілізації. За словами Костенка, команда нового керівництва Міноборони розглядає перехід від орієнтації на кількість мобілізованих до оцінки якості особового складу та його підготовки. Він повідомив, що над окремими змінами вже працюють, а частину рішень Генеральний штаб може реалізувати без ухвалення нових законів.
Одним із напрямів цієї роботи має стати усунення порушень у роботі територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Костенко підтвердив, що під згаданими ним «ганебними випадками» маються на увазі, зокрема, проблемні ситуації та порушення з боку ТЦК та СП. Конкретний перелік рішень, які мають змінити практику роботи центрів, він не назвав.
Окремо парламентар описав проблему ефективності поповнення війська. За його словами, під час мобілізації значна частина людей із загального потоку не доходить до фронту або залишає службу, а частина тих, хто прибуває до бойових підрозділів, не здатна повноцінно виконувати поставлені завдання. Костенко навів умовний показник у 30 тисяч осіб, зазначивши, що фактична користь від такої кількості може бути значно нижчою через втрати особового складу на різних етапах.
Новий підхід, за його словами, має передбачати ретельніший відбір і підготовку, навіть якщо це означатиме меншу кількість людей, залучених у межах мобілізації. Головним критерієм має стати не формальне виконання планових показників, а здатність мобілізованих проходити підготовку, адаптуватися до служби та виконувати конкретні завдання у складі підрозділів.
Костенко додав, що під час реформи мобілізації важливо уникнути різких рішень, які можуть погіршити становище у війську. Остаточні параметри можливого зниження вікової межі, порядок застосування нових правил та механізми відбору наразі не оголошені. Якщо зміни потребуватимуть коригування законодавства, відповідні ініціативи мають бути винесені на розгляд парламенту.
Зараз верхня межа перебування військовозобов’язаних у запасі становить 60 років, однак можливість продовження служби після цього віку може застосовуватися за інших умов і за добровільного бажання. Саме тому потенційне встановлення нижчої межі для мобілізації не означатиме автоматичної заборони на службу для людей старшого віку. Ключовою відмінністю може стати поділ між обов’язком проходити службу в межах мобілізації та можливістю добровільно залишатися у війську.
Дискусія про вікові критерії пов’язана також із потребою точніше розподіляти людей між бойовими та небойовими посадами. Фізична спроможність, військово-облікова спеціальність, попередній досвід і потреби конкретних частин можуть стати важливішими для комплектування, ніж універсальний підхід до всіх військовозобов’язаних. Яким буде остаточне рішення щодо межі у 50 років, 55 років або іншого показника, Міноборони та Генштаб публічно ще не визначили.
