У червні–липні 2007 року в Дніпропетровську та населених пунктах області сталася серія тяжких злочинів, за які згодом суд визнав винними Віктора Саєнка та Ігоря Супрунюка. За вироком суду, Супрунюк був визнаний винним у 21 умисному вбивстві, Саєнко — у 18, а обидва отримали довічне позбавлення волі. Третій фігурант справи, Олександр Ганжа, був засуджений до дев’яти років за розбійні напади й не був засуджений за вбивства. Справа набула міжнародного розголосу через відеозаписи окремих злочинів, які згодом потрапили в інтернет. Водночас навколо неї за роки виникла велика кількість непідтверджених історій, тому встановлені судом факти важливо відокремлювати від кримінальних легенд.
Читайте також: Українські серійні вбивці: список найвідоміших справ
Як почалася справа дніпропетровських маніяків
Серія злочинів розпочалася 25 червня 2007 року. За матеріалами справи, першими жертвами стали Катерина Ільченко та Роман Татаревич. Надалі напади відбувалися не лише в самому Дніпропетровську, а й в інших населених пунктах регіону. Період злочинної активності, який встановлювали слідство та суд, охоплював кінець червня та липень 2007 року.
Слідство пов’язало із серією злочинів трьох молодих чоловіків — Віктора Саєнка, Ігоря Супрунюка та Олександра Ганжу. На момент затримання їм було по 19 років. Саєнко та Супрунюк були засуджені саме за вбивства, тоді як Ганжу суд визнав винним у розбійних нападах. Такий розподіл відповідальності принципово важливий, оскільки в популярних публікаціях усіх трьох нерідко називають учасниками однакової кількості злочинів.
За даними, наведеними у матеріалах про справу, частину злочинів було скоєно із застосуванням важких предметів. Окремі напади супроводжувалися пограбуваннями. Судово-психіатричні експертизи визнали обвинувачених осудними, тобто такими, що могли усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Розслідування та затримання
Переломним моментом для слідства стала спроба збуту мобільного телефону, який належав одній із жертв. За опублікованими матеріалами справи, Супрунюк разом із Саєнком намагалися продати телефон через пункт прийому вживаних речей. Після цього правоохоронці вийшли на підозрюваних і 23 липня 2007 року затримали Саєнка та Супрунюка. Ганжу затримали окремо.
Одним із ключових доказових блоків стали фото- та відеоматеріали. Під час судового розгляду сторона обвинувачення представила значний масив фотографій і відеозаписи. Захист ставив під сумнів допустимість та автентичність частини матеріалів, однак експертне дослідження відеозаписів не підтвердило версію про їх монтаж або цифрову підробку, після чого суд прийняв ці матеріали як докази.
Навколо відеозаписів згодом сформувалася одна з найбільш поширених легенд справи — нібито основною метою злочинів було виготовлення записів для продажу. Така версія справді фігурувала на ранніх етапах висвітлення справи, але її не слід подавати як встановлений судом мотив. У судовому рішенні мотив злочинів пов’язували передусім із прагненням до патологічного самоствердження.
Що встановив суд
Судовий процес тривав кілька місяців, а вирок було оголошено 11 лютого 2009 року. Віктор Саєнко та Ігор Супрунюк отримали довічне позбавлення волі. Суд визнав Супрунюка винним у 21 вбивстві, а Саєнка — у 18. Обидва також були визнані винними за іншими епізодами, зокрема пов’язаними з жорстоким поводженням із тваринами та розбійними злочинами.
Олександр Ганжа отримав дев’ять років позбавлення волі за розбій. Він не був засуджений за участь у вбивствах, які інкримінували Саєнку та Супрунюку. Саме тому твердження про «трьох убивць, які разом скоїли 21 вбивство», юридично неточне: судова відповідальність фігурантів була різною.
Після вироку захист Саєнка та Супрунюка оскаржував рішення. У 2009 році Верховний Суд України повертав справу на повторний розгляд окремих процесуальних питань, після чого апеляційна інстанція повторно розглянула матеріали. 24 листопада 2009 року Верховний Суд України підтримав рішення щодо довічного ув’язнення Саєнка та Супрунюка.
Міфи навколо справи
Одна з головних проблем висвітлення цієї історії — змішування судово встановлених фактів із чутками, які з’явилися вже після завершення розслідування. Зокрема, у різні роки поширювалися твердження про значно більшу кількість жертв, додаткових учасників та інші злочини, які нібито могли бути пов’язані з групою. Вирок, однак, встановив конкретний перелік доведених епізодів і конкретну відповідальність кожного засудженого.
Так само некоректно без застережень називати доведеним мотивом бажання продавати відео. Така версія активно обговорювалася в медіа на початковому етапі, але матеріали суду вказують на інший мотив — прагнення до самоствердження. Різниця важлива: медійна версія походження злочинів і мотив, встановлений судом, — не одне й те саме.
Окремо слід відрізняти назву «дніпропетровські маніяки», яка закріпилася в медіа, від юридичної назви кримінальної справи. Сам термін не є офіційним статусом засуджених і не описує склад злочинів у юридичному сенсі.
Що відомо про засуджених зараз
Станом на 2026 рік підтверджено, що Віктор Саєнко та Ігор Супрунюк відбувають довічне покарання. Надійних актуальних відкритих даних про конкретні установи, де вони перебувають, або про їхній нинішній побутовий статус у доступних джерелах недостатньо, тому поширені в інтернеті твердження про конкретні місця утримання не варто подавати як встановлений факт.
Окремі пізніші повідомлення про нібито звільнення Саєнка та Супрунюка або їхнє залучення до військової служби не мають достатнього підтвердження. Зокрема, у 2024 році поширювалися фейки, в яких їх називали авторами погроз чеським школам і стверджували, що засуджених нібито випустили з ув’язнення. Ці твердження були спростовані як неправдиві.
Олександр Ганжа відбув призначений йому строк покарання та після звільнення згодом фігурував у відкритих державних документах як цивільна особа. Водночас детальні сучасні відомості про його приватне життя не мають достатнього суспільного значення для реконструкції самої кримінальної справи, тому їх не варто змішувати з історією злочинів. У 2017 році його ім’я справді присутнє у відкритому реєстрі електронних декларацій.
Хронологія справи
| Дата | Подія |
|---|---|
| 25 червня 2007 року | Початок встановленої судом серії вбивств |
| Червень–липень 2007 року | Серія злочинів у Дніпропетровську та регіоні |
| 23 липня 2007 року | Затримання Саєнка, Супрунюка та Ганжі |
| 2008 рік | Судовий розгляд і дослідження доказів |
| 11 лютого 2009 року | Вирок: довічне для Саєнка та Супрунюка, 9 років для Ганжі |
| 24 листопада 2009 року | Верховний Суд підтримав рішення щодо довічного ув’язнення |
Роз’яснення
Скільки людей убили дніпропетровські маніяки?
Суд визнав Ігоря Супрунюка винним у 21 умисному вбивстві, а Віктора Саєнка — у 18. Тому коректно говорити про 21 доведене судом убивство у справі, але не стверджувати, що кожне з них було скоєне обома одночасно.
Хто такий Олександр Ганжа у цій справі?
Ганжа був третім фігурантом справи, однак суд не засуджував його за вбивства, за які отримали довічні строки Саєнко та Супрунюк. Його визнали винним у розбійних нападах і призначили дев’ять років позбавлення волі.
Чи перебувають Саєнко та Супрунюк на волі?
Ні. Їх засуджено до довічного позбавлення волі, а 24 листопада 2009 року Верховний Суд підтримав відповідне судове рішення. Поширені в інтернеті твердження про їхнє звільнення або участь у військовій службі не мають підтвердження і раніше використовувалися в дезінформаційних повідомленнях.
Висновок
Справа дніпропетровських маніяків стала однією з найвідоміших кримінальних історій в Україні через масштаб злочинів, молодий вік засуджених і наявність відеодоказів. Однак її реконструкція потребує чіткого розмежування між матеріалами слідства, судовими висновками та міфами, які з’явилися пізніше. Суд визнав Саєнка та Супрунюка винними у вбивствах і призначив їм довічне ув’язнення, тоді як Ганжа отримав дев’ять років за розбій. Станом на 2026 рік немає підстав стверджувати, що Саєнко та Супрунюк вийшли на волю.
