Список українських серійних убивць охоплює кілька різних історичних періодів — від пізнього СРСР до незалежної України. Серед найвідоміших справ — Анатолій Онопрієнко, Сергій Ткач, Юрій Кузьменко, Сергій Сергєєв, а також Віктор Саєнко та Ігор Супрунюк, відомі як «дніпропетровські маніяки». Водночас до такого переліку не можна автоматично зараховувати всіх злочинців, яким ЗМІ свого часу давали прізвиська «маніяків»: у частині випадків кількість жертв залишалася недоведеною або справа стосувалася одиничних епізодів. Окремо варто розглядати серійних убивць, які народилися на території сучасної України, але здійснювали злочини переважно за її межами, зокрема Андрія Чикатила. Тому для порівняння нижче використано насамперед судово підтверджені дані, а непідтверджені заяви самих злочинців позначено окремо.
Анатолій Онопрієнко
Анатолій Онопрієнко залишається однією з найбільш масштабних справ серійних убивств в історії незалежної України. За даними Суспільного, у 1989–1996 роках він убив 52 людини. Перша серія злочинів припала на 1989 рік, а друга — на період із кінця 1995-го до березня 1996 року. Злочини були скоєні в різних регіонах, зокрема на Житомирщині, Львівщині, Київщині та в інших областях.
Онопрієнка затримали у квітні 1996 року в Яворові Львівської області. Слідство зібрало масштабний масив матеріалів: справа налічувала 99 томів. У 1999 році суд призначив йому смертну кару, однак після остаточного скасування смертної кари в Україні покарання було замінено на довічне ув’язнення. Онопрієнко помер у Житомирській в’язниці 27 серпня 2013 року.
Сергій Ткач
Сергій Ткач, відомий як «пологівський маніяк», діяв протягом приблизно 25 років. Його злочинна діяльність охоплювала період із 1980 до 2005 року та різні регіони, зокрема Крим, Дніпропетровську і Запорізьку області. Суд довів його причетність до 37 убивств. Сам Ткач заявляв про значно більшу кількість жертв — 107, однак ці цифри не були підтверджені судом і не можуть використовуватися як встановлений факт.
Особливістю справи стало те, що Ткач раніше працював експертом-криміналістом у міліції. За матеріалами справи, його злочини тривалий час залишалися нерозкритими, а за частину вбивств були засуджені інші люди. У грудні 2008 року Ткача засудили до довічного позбавлення волі. Він помер у Житомирській установі виконання покарань у листопаді 2018 року.
«Дніпропетровські маніяки»: Віктор Саєнко та Ігор Супрунюк
У 2007 році в Дніпропетровській та Запорізькій областях сталася серія тяжких злочинів, у якій фігурували троє колишніх однокласників — Ігор Супрунюк, Віктор Саєнко та Олександр Ганжа. Слідство інкримінувало Саєнку і Супрунюку 21 умисне вбивство, але під час судового розгляду кількість доведених епізодів відрізнялася від початкової версії слідства.
11 лютого 2009 року Саєнка та Супрунюка засудили до довічного позбавлення волі.
Ганжа отримав дев’ять років ув’язнення за злочини, пов’язані з розбійними нападами.
Юрій Кузьменко — «Елвіс»
Юрій Кузьменко, відомий під прізвиськом «Елвіс», діяв на Київщині у 2000-х роках. Його справа стала однією з найбільш масштабних для української криміналістики того періоду. Суд довів 13 убивств, тоді як сам Кузьменко заявляв про 206 жертв. Остання цифра не має статусу встановленого судом факту і повинна подаватися лише як його власне твердження.
Розслідування тривало кілька років і супроводжувалося масштабною перевіркою можливих епізодів. За даними матеріалів про справу, правоохоронці провели понад тисячу ДНК-експертиз, перевіряли тисячі автомобілів і працювали з великим масивом інформації про зникнення людей.
У 2011 році Кузьменка засудили до довічного ув’язнення.
Сергій Сергєєв
Сергій Сергєєв став відомим у Запоріжжі влітку 1987 року. Його розшукували після серії убивств і замахів, що відбувалися у Запоріжжі, Криму та інших місцях. За даними локальних історичних матеріалів, суд встановив чотири вбивства та шість замахів. Пошуки Сергєєва були масштабними: до операції залучали військових, пожежників та авіацію.
Сергєєва затримали 17 липня 1987 року. Суд призначив йому найвищу на той момент міру покарання — смертну кару.
Ця справа важлива для історії криміналу радянської України, оскільки стала одним із найрезонансніших випадків серійного насильства в Запоріжжі кінця 1980-х років.
Андрій Чикатило: уродженець України, але не український серійний убивця
Андрій Чикатило часто потрапляє до списків «українських маніяків», однак таке визначення потребує уточнення. Він народився 16 жовтня 1936 року в селі Яблучне Сумської області, яка тоді входила до Української РСР. Основну частину серійних убивств він скоїв уже на території РРФСР, передусім у Ростовській області.
Чикатило був засуджений за 52 вбивства. Судовий процес відбувався в Росії, а в 1994 році його стратили.
Бахтієр Матякубов
Окремою категорією в історії серійних убивств на території України є злочинці, які не були громадянами країни, але скоювали серію вбивств саме тут. До таких належить громадянин Узбекистану Бахтієр Матякубов, справа якого була пов’язана із серією нападів на жінок у Києві.
За даними українських та російських публікацій, Матякубов був затриманий в Україні після розслідування серії тяжких злочинів. У 2016 році український суд засудив його до довічного позбавлення волі. У 2017 році Матякубова екстрадували до Росії, де щодо нього розглядалися інші епізоди, пов’язані з убивствами, скоєними за межами України.
У 2019 році російські ЗМІ повідомляли про судовий процес над Матякубовим у Москві. У матеріалах того періоду його пов’язували з убивствами та зґвалтуваннями жінок у Києві, а також із кримінальними епізодами в інших країнах. Водночас кількість злочинів, яку йому приписували різні публікації, могла відрізнятися залежно від юрисдикції та епізодів, тому в енциклопедичному матеріалі не варто зводити всі згадані випадки до одного підтвердженого числа жертв.
Таким чином, Матякубова коректно згадувати в переліку серійних убивць, пов’язаних зі злочинами на території України, але окремо від інших іноземних громадян, які отримували вироки українських судів у наступні роки. Його справа також демонструє особливість транскордонних кримінальних проваджень: після вироку в одній державі підозрюваний або засуджений може бути переданий іншій країні для розгляду злочинів, які належать до її юрисдикції.
Серійний убивця з Узбекистану, засуджений у 2025 році
Інша справа стосується 39-річного громадянина Узбекистану, якого у травні 2025 року Голосіївський районний суд Києва засудив до довічного позбавлення волі за серію вбивств у Київській та Харківській областях. Це, напевно, не Бахтієр Матякубов, а інша особа. Національна поліція повідомила, що злочини були скоєні у 2018–2024 роках.
За матеріалами слідства, засуджений убив 11 людей: вісьмох громадян України, громадянина Узбекистану, громадянина Литви та громадянина Грузії. Серед загиблих були чоловіки та жінки віком від 35 до 81 року. За версією слідства, чоловік переважно знайомився з людьми без постійного місця проживання, спілкувався з ними, вживав алкоголь, після чого нападав на них, зокрема душив або завдавав ударів камінням, а також заволодівав майном потерпілих.
Затримання відбулося на початку 2024 року після вбивства продавчині квіткового магазину. За даними поліції, нападника вдалося встановити та затримати після відстеження його пересування. Під час допитів він розповів правоохоронцям про інші злочини, які, за даними слідства, були ним скоєні раніше.
Окремий епізод стосувався нападу на чоловіка, який вижив. За інформацією поліції, нападник ударив його по голові камінням і намагався затягнути до гаражів, однак завершити злочин не зміг після появи інших людей. Потерпілий вижив і дав правоохоронцям свідчення.
Слідство також проводило десятки допитів, слідчих експериментів, оглядів місць подій та експертиз. Психіатрична експертиза, за даними правоохоронців, визнала чоловіка осудним і таким, що під час скоєння злочинів усвідомлював свої дії та їхні наслідки. Суд визнав його винним у навмисних убивствах, замаху на вбивство та розбійних нападах і призначив довічне позбавлення волі.
У цьому випадку ім’я засудженого в офіційних повідомленнях Національної поліції не розкривалося. Тому наразі ототожнювати його з Бахтієром Матякубовим або приписувати йому злочини Матякубова немає підстав.
Найвідоміші справи: роки, регіони та кількість доведених жертв
| Особа або група | Період | Регіон діяльності | Кількість жертв |
|---|---|---|---|
| Анатолій Онопрієнко | 1989–1996 | кілька областей | 52 |
| Сергій Ткач | 1980–2005 | Крим, Запорізька, Дніпропетровська області | 37 |
| Віктор Саєнко та Ігор Супрунюк | 2007 | Дніпропетровська, Запорізька області | 18 доведених епізодів за даними вироку |
| Сергій Сергєєв | 1987 | Запоріжжя, Крим та інші регіони | 4 |
| Юрій Кузьменко | 2006–2009 | Київська область | 13 |
| Бахтієр Матякубов | 2015 та раніше | Київ та інші країни | кількість залежить від юрисдикції |
| Андрій Чикатило | 1978–1990 | переважно РРФСР | 52, засуджені |
| Серійний убивця з Узбекистану | 2018–2024 | Київщина, Харківщина | 11 |
Чому кількість жертв у таких списках часто відрізняється
Основна проблема true crime-статистики полягає в різниці між підозрою, зізнанням, версією слідства та судово встановленим фактом. Наприклад, Юрій Кузьменко заявляв про 206 убивств, а суд довів 13. Сергій Ткач говорив про 107 жертв, але обвинувальний вирок стосувався 37 убивств. Для Онопрієнка, навпаки, цифра 52 відповідає встановленим слідством і судом епізодам.
Тому рейтинги за «кількістю жертв» без пояснення методології можуть створювати хибне враження. Для історичного матеріалу коректніше вказувати окремо кількість доведених убивств, заявлену самим злочинцем кількість і, якщо це підтверджено слідством, кількість можливих нерозкритих епізодів.
Роз’яснення
Хто вважається найвідомішим серійним убивцею в історії України?
Одним із найвідоміших є Анатолій Онопрієнко, якого суд визнав винним у вбивстві 52 людей. Його злочини припали на 1989–1996 роки та охопили кілька регіонів. Водночас визначення «найвідоміший» є медійним, а не юридичним критерієм.
Скільки людей убив Сергій Ткач?
Суд довів 37 убивств, скоєних Ткачем упродовж тривалого періоду. Сам він заявляв про 107 жертв, але ця цифра не була підтверджена судом. Тому в статистичних таблицях коректно використовувати саме 37.
Чи був Чикатило українським серійним убивцею?
Чикатило народився на території сучасної Сумської області, однак основна частина його злочинів була скоєна в РРФСР. Тому його коректніше називати радянським серійним убивцею, уродженцем України, а не злочинцем, який діяв переважно в Україні.
Висновок
Історія серійних убивств на українських землях охоплює радянський і пострадянський періоди, але не утворює однорідного списку з однаково підтвердженими даними. Найбільш документованими справами залишаються злочини Анатолія Онопрієнка, Сергія Ткача, Юрія Кузьменка, Сергія Сергєєва та «дніпропетровських маніяків». Для сучасних матеріалів особливо важливо відділяти судово встановлену кількість жертв від зізнань, припущень слідства та пізніших медійних версій.
