Власники гаражів в Україні зобов’язані сплачувати податок на нерухоме майно, якщо такий об’єкт перебуває у їхній власності. Про це повідомляють українські медіа з посиланням на чині норми податкового законодавства. Гаражі належать до категорії нежитлової нерухомості, тому для них не застосовуються пільги щодо неоподатковуваної площі, які передбачені для квартир і житлових будинків.
Податок нараховується на всю площу гаража. Його розмір визначається не на загальнодержавному рівні, а рішеннями місцевих рад, які щороку встановлюють ставку в межах, визначених Податковим кодексом. Саме тому сума податкового зобов’язання може відрізнятися залежно від територіальної громади, де розташований об’єкт нерухомості.
Платниками є фізичні та юридичні особи, які є власниками гаражів. Для фізичних осіб податкові повідомлення-рішення формуються контролюючими органами на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Після отримання такого повідомлення власник повинен сплатити визначену суму у встановлений законом строк. У разі несвоєчасної сплати можуть застосовуватися фінансові санкції та пеня відповідно до вимог податкового законодавства.
Для житлової нерухомості Податковий кодекс передбачає неоподатковувану площу. Зокрема, пільга поширюється на квартири площею до 60 квадратних метрів, житлові будинки до 120 квадратних метрів або комбіновані об’єкти в межах установлених нормативів. На гаражі така норма не поширюється, оскільки вони належать до нежитлових об’єктів нерухомості. Саме тому база оподаткування визначається виходячи з повної площі такого майна.
Розмір податку також залежить від максимальної ставки, яку має право встановити місцева рада. Вона обчислюється у відсотках від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, за кожен квадратний метр нерухомості. Конкретні ставки можуть бути різними навіть у сусідніх громадах, оскільки органи місцевого самоврядування самостійно ухвалюють відповідні рішення в межах своїх повноважень.
Податок на нерухоме майно є одним із джерел наповнення місцевих бюджетів. Кошти, отримані від його сплати, залишаються у розпорядженні територіальних громад і можуть використовуватися для фінансування місцевої інфраструктури, благоустрою, утримання комунальних установ та інших видатків, передбачених бюджетами громад.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регулюється Податковим кодексом України. Органи місцевого самоврядування щороку затверджують ставки та окремі пільги для певних категорій платників, якщо це передбачено законодавством. Водночас загальні принципи оподаткування житлової та нежитлової нерухомості визначаються саме нормами Кодексу і є однаковими для всієї території країни.
До нежитлової нерухомості, крім гаражів, також належать офісні приміщення, склади, виробничі будівлі, торговельні об’єкти та низка інших споруд. Для більшості таких об’єктів неоподатковувана площа законодавством не передбачена. Власникам нерухомості рекомендується перевіряти актуальні рішення своєї місцевої ради щодо ставок податку, оскільки вони можуть змінюватися залежно від бюджетної політики конкретної громади.
