Колишній міністр оборони Михайло Федоров уперше після звільнення детально прокоментував обставини своєї відставки, заявивши, що вона могла бути пов’язана зі спротивом реформам у сфері оборонних закупівель та управління Міністерством оборони. В інтерв’ю, оприлюдненому 30 липня, він також розповів про розмову з президентом Володимиром Зеленським, розбіжності з колишнім головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським, незавершену реформу мобілізації та можливість повернення до уряду.
Читайте також: Дружина екс-міністра Михайла Федорова розкритикувала культ довкола її чоловіка
За словами Федорова, після призначення на посаду міністра оборони у січні 2026 року його команда розпочала зміну внутрішньої системи управління відомством, реформування процедур закупівель озброєння та проведення відкритіших тендерів. Він стверджує, що ці кроки зачепили інтереси окремих учасників оборонного ринку, а вже на початку квітня навколо міністерства почали посилюватися інформаційний тиск і кримінальні провадження щодо представників команди.
Ексміністр заявив, що за роки роботи в уряді не очікував, що приватні компанії можуть впливати на кадрові рішення всередині Міністерства оборони, а правоохоронні органи — на окремі управлінські процеси. При цьому він не назвав жодної компанії чи посадовця, які, на його думку, могли бути причетними до такого впливу. Федоров підкреслив, що не отримував прямих погроз і намагався змінити систему, а не протистояти конкретним людям.
За його словами, ще у квітні він попереджав президента Володимира Зеленського про можливу кампанію проти нього. Федоров припустив, що главі держави могли повідомляти про його нібито політичні амбіції, контакти з виробниками безпілотників або небажання працювати за усталеними правилами. Водночас він не навів незалежних доказів того, що саме ці чинники стали причиною його звільнення.
Формально Федоров залишив посаду після відставки Кабінету Міністрів і формування нового складу уряду. Водночас він вважає, що кадрові зміни могли стати механізмом для його усунення. За словами ексміністра, приблизно за годину до засідання парламентської фракції президент повідомив йому, що на посаду міністра оборони буде запропоновано іншого кандидата. Під час розмови однією з причин такого рішення назвали конфлікт із Генеральним штабом, однак інших деталей бесіди він не розкрив.
Окрему увагу Федоров приділив взаєминам із тодішнім головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. Він заперечив наявність особистого конфлікту, наголосивши, що розбіжності стосувалися підходів до управління військом. За словами ексміністра, його команда виступала за активніше впровадження технологій, завершення переходу на корпусну систему, перегляд принципів розподілу ресурсів між підрозділами та ухвалення рішень на основі аналітичних даних. «У нас прямо такого особистого конфлікту з головкомом не було. Це більше світоглядний конфлікт», — сказав Федоров.
Після зміни керівництва Збройних сил, коли новим головнокомандувачем став Михайло Драпатий, Федоров позитивно оцінив це рішення, назвавши його проявом запиту суспільства на іншу управлінську модель. Він висловив сподівання, що нове військове керівництво продовжить модернізацію системи управління армією.
Ексміністр також повідомив, що після відставки отримав кілька пропозицій щодо подальшої роботи, однак частину з них вважає формальними. За його словами, він готовий повернутися до державного управління лише за умови, що нова посада передбачатиме реальні повноваження та можливість впливати на перебіг війни. Він додав, що діалог із президентом щодо подальшої співпраці триває.
Окремий блок інтерв’ю був присвячений реформі мобілізації. Федоров розповів, що команда Міністерства оборони планувала представити нову модель у липні, запустити її в серпні, а до вересня усунути ключові недоліки. Перший етап передбачав перегляд умов служби, контрактної системи, механізмів переведення військовослужбовців, відстрочок і грошового забезпечення. Він визнав, що реформу потрібно було активніше обговорювати з суспільством та експертним середовищем ще до її впровадження.
Федоров також повідомив, що його команда пропонувала концепцію ведення війни, засновану на максимальному збереженні особового складу та ширшому використанні сучасних технологій. План передбачав розвиток малої протиповітряної оборони, завершення корпусної реформи, стримування російського наступу та поступову заміну людського ресурсу технічними рішеннями там, де це можливо.
