У Німеччині посилюється занепокоєння щодо конкурентоспроможності промисловості: найбільші компанії країни вимагають від уряду канцлера Фрідріха Мерца прискорити економічні реформи, тоді як влада в Берліні головною зовнішньою загрозою називає Китай. Як повідомляє Bloomberg, німецька промислова модель одночасно зазнає тиску через конкуренцію з КНР, втрату дешевих російських енергоносіїв і торгові конфлікти, що посилилися після політики президента США Дональда Трампа.
Міністр фінансів Німеччини Ларс Клінгбайль заявив, що Берліну необхідно зайняти жорсткішу позицію щодо Пекіна. За його словами, китайські компанії отримують перевагу завдяки величезним виробничим потужностям, державним субсидіям і обмеженням для іноземного бізнесу на внутрішньому ринку КНР.
«Вони не грають за правилами. Ми просто повинні робити більше в цьому напрямку», — заявив Клінгбайль, коментуючи необхідність активнішої протидії економічній політиці Китаю.
За словами міністра, канцлер Фрідріх Мерц також підтримує більш жорсткий курс у відносинах із Пекіном. Німецька влада вже аналізує вразливі місця китайської економіки на випадок можливого торгового конфлікту між Європейським Союзом і КНР.
Водночас Bloomberg зазначає, що зводити проблеми німецької промисловості лише до китайської конкуренції владі буде складно. Протягом десятиліть економічна модель ФРН спиралася на сильний промисловий сектор, вільну міжнародну торгівлю та доступ до відносно дешевих російських енергоресурсів. Тепер усі три складові опинилися під тиском.
Китайські виробники дедалі активніше конкурують із німецькими компаніями в автомобілебудуванні, виробництві обладнання для зеленої енергетики та інших технологічних галузях. Якщо раніше німецькі концерни значною мірою розглядали Китай як один із ключових ринків збуту, то тепер китайські компанії дедалі частіше виступають прямими конкурентами як на власному ринку, так і за його межами.
Додатковим ударом для промисловості стала відмова від дешевих російських енергоносіїв. Зростання вартості енергії збільшило витрати підприємств, особливо у виробництвах, де собівартість значною мірою залежить від цін на газ та електроенергію. Це посилило тиск на компанії, які одночасно стикаються зі зростанням конкуренції та необхідністю інвестувати в технологічне оновлення.
Ще одним фактором стала зміна глобальної торгової політики. Дії адміністрації Трампа та використання тарифів як інструменту економічного тиску вдарили по моделі вільної торгівлі, від якої традиційно залежала експортоорієнтована економіка Німеччини. Для німецьких виробників це означає вищі ризики на зовнішніх ринках і більшу невизначеність для довгострокового планування.
На цьому тлі представники Siemens, Audi, BMW, Porsche, ZF та галузевих об’єднань звернулися до Мерца з вимогою прискорити економічні реформи. Бізнес вказує на високі ціни на енергію, посилення міжнародної конкуренції та значну вартість ведення діяльності в Німеччині.
Серед ключових вимог компаній — зниження податкового навантаження та швидші рішення, які можуть зменшити витрати промисловості. Для найбільших виробників питання реформ стає особливо важливим у період, коли вони змушені одночасно витрачати кошти на декарбонізацію, розвиток нових технологій і захист позицій на міжнародних ринках.
Розбіжність між підходом влади та вимогами бізнесу може стати одним із головних питань економічної політики уряду Мерца. Берлін дедалі більше концентрується на відносинах із Китаєм, тоді як промислові компанії вимагають ширшої відповіді на структурні проблеми самої німецької економіки.
Німеччина залишається найбільшою економікою Європи та одним із провідних світових експортерів промислової продукції. Її автомобільна, машинобудівна та хімічна галузі десятиліттями були основою економічного зростання, тому ослаблення конкурентних позицій великих виробників може мати наслідки для всього Європейського Союзу.
Подальша політика Берліна визначатиме, чи зробить уряд головний акцент на захисті європейського ринку від китайської конкуренції, чи одночасно піде на масштабне зниження внутрішніх витрат для бізнесу. Відкритим залишається і питання, наскільки Німеччина зможе поєднати жорсткіший курс щодо Пекіна з необхідністю зберегти доступ своїх компаній до одного з найбільших ринків світу.
