Китайське керівництво почало непублічно готуватися до можливої зміни влади в Росії після завершення політичної епохи Володимира Путіна. За даними The Wall Street Journal, Пекін розширює контакти не лише з чинним російським президентом та його найближчим оточенням, а й з представниками політичної, адміністративної та економічної еліти, які можуть відігравати ключову роль у майбутньому керівництві РФ. Видання зазначає, що такі дії свідчать про прагнення Китаю зберегти свій вплив незалежно від того, хто очолить Росію після зміни влади.
Журналісти зазначають, що за понад два десятиліття перебування Володимира Путіна при владі Росія дедалі більше потрапляла в економічну та політичну залежність від Китаю. Після початку повномасштабної війни проти України та запровадження масштабних західних санкцій ця тенденція лише посилилася. Китай став одним із головних торговельних партнерів РФ, а російська економіка значною мірою переорієнтувалася на азійські ринки.
За оцінкою WSJ, Москва фактично перетворилася на молодшого партнера Пекіна. Китай отримав вигідні умови для закупівлі російських енергоресурсів, розширив присутність своїх компаній на російському ринку та посилив економічний вплив. Водночас китайська дипломатія уникає демонстративної підтримки будь-якого окремого російського політика, прагнучи зберегти можливість співпраці з будь-якою майбутньою владою.
У матеріалі також йдеться, що китайські державні структури активно встановлюють контакти з представниками російських державних органів, регіональних адміністрацій, бізнесу та експертного середовища. Такий підхід дозволяє Пекіну сформувати широку мережу зв’язків, яка залишатиметься актуальною навіть у разі політичної трансформації Росії. На думку співрозмовників видання, китайська стратегія базується на довгостроковому плануванні та мінімізації ризиків.
Окрему увагу WSJ приділяє питанням китайської розвідувальної активності на території Росії. За інформацією видання, російські спецслужби дедалі частіше фіксують випадки шпигунської діяльності, а також спроби встановлення контактів із чиновниками середньої ланки та представниками державних структур. Утім, такі інциденти переважно не стають предметом публічного обговорення, а офіційна Москва уникає відкритої конфронтації з Пекіном.
На думку аналітиків, це пояснюється критично важливою роллю Китаю для російської економіки в умовах міжнародної ізоляції. Пекін залишається одним із небагатьох великих партнерів, який підтримує масштабні торговельні відносини з РФ, забезпечуючи поставки промислової продукції, технологій подвійного призначення та споживчих товарів. Через це Кремль змушений враховувати стратегічні інтереси китайського керівництва навіть у питаннях, які стосуються національної безпеки.
Водночас у публікації наголошується, що підготовка до можливого транзиту влади не означає наявності підтвердженої інформації про конкретні терміни або сценарії відходу Володимира Путіна. Йдеться насамперед про формування Китаєм альтернативних каналів комунікації та забезпечення власних геополітичних інтересів у разі зміни політичного керівництва Росії. Такий підхід відповідає традиційній зовнішньополітичній стратегії Пекіна, яка передбачає підтримання контактів із різними центрами впливу для збереження стабільності двосторонніх відносин.
