Україна в найближчі роки може зіткнутися з припливом трудових мігрантів із країн Азії та Африки через дефіцит працівників і неповернення частини громадян, які виїхали за кордон після початку повномасштабної війни. Про це 9 вересня заявив старший науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України Олексій Позняк в інтерв’ю РБК-Україна.
За словами демографа, український ринок праці вже стикається з обмеженими можливостями для поповнення кадрового ресурсу. Частина громадян, які виїхали за кордон, не повернеться, тому після завершення активної фази війни потреба підприємств у працівниках може залишатися вищою за пропозицію робочої сили.
Позняк назвав три напрямки, які можуть допомогти компенсувати нестачу кадрів: підвищення продуктивності праці, залучення до роботи людей, які нині з різних причин не працюють, а також трудова міграція. За його оцінкою, поєднання цих механізмів стане одним із ключових способів реагування на майбутні виклики для економіки.
Основним джерелом іноземної робочої сили, ймовірно, стануть держави з нижчим рівнем доходів. Йдеться насамперед про країни Південної та Південно-Східної Азії, а також африканські держави. Серед можливих напрямків Позняк раніше називав Індію, Бангладеш, Пакистан, Непал і В’єтнам. За його словами, громадяни заможних країн можуть приїжджати до України переважно як вузькопрофільні фахівці, тоді як масовий трудовий потік формуватиметься з інших регіонів.
При цьому демограф вважає малоймовірним повторення масштабної хвилі виїзду українців, яку країна пережила у 2022 році. Найбільш мобільна частина населення, готова залишити країну через війну, вже скористалася такою можливістю. Подальше погіршення безпекової ситуації може збільшити кількість охочих виїхати, однак, за оцінкою Позняка, це не повинно перетворитися на подію масштабу перших місяців повномасштабного вторгнення.
За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, найбільший міграційний сплеск припав саме на перші місяці після 24 лютого 2022 року. Лише протягом перших кількох тижнів березня кордон залишили понад 3 млн людей, а до кінця весни кількість перетинів досягла 6–7 млн. Водночас подальші коливання міграційного потоку були значно меншими.
Потенційний приплив іноземних працівників означатиме для держави необхідність змінювати підходи до міграційної політики. Йдеться не лише про процедури працевлаштування, а й про правила легалізації, інтеграції та довгострокового проживання. Позняк наголошував, що перевагу варто надавати поверненню українців та залученню людей українського походження, але навіть повне повернення громадян не гарантує достатнього кадрового ресурсу на тривалий період.
Питання іноземної робочої сили обговорювалося в Україні ще до повномасштабної війни. Демографічне старіння та скорочення економічно активного населення розглядалися як довгострокові фактори, які обмежуватимуть можливості ринку праці. У 2026 році представники державних установ, наукових організацій та бізнесу окремо обговорювали імміграцію як один із інструментів відновлення економіки.
Водночас масштаби майбутньої трудової імміграції наразі залишаються невизначеними. Вони залежатимуть від темпів економічного відновлення, кількості робочих місць, рівня оплати праці, безпекової ситуації та того, скільки українців зрештою повернуться з-за кордону. Окремим викликом стане адаптація іноземних працівників до українського суспільства та формування політики, яка дозволить поєднати потреби економіки з вимогами міграційної та соціальної безпеки.
