У першому кварталі 2026 року економіка єврозони вперше з 2022 року продемонструвала спад: валовий внутрішній продукт регіону скоротився на 0,2% у річному вимірі. Такі дані оприлюднив Євростат. Одночасно в країнах валютного блоку зафіксовано різке прискорення виробничої інфляції, зростання витрат підприємств та погіршення ситуації в ланцюгах постачання, що посилює ризики для економічного відновлення регіону.
Опублікована статистика свідчить про зміну тенденції після кількох років нестійкого зростання, яке спостерігалося після енергетичної кризи 2022 року. Спад ВВП відбувається на тлі зниження ділової активності в окремих секторах промисловості та зростання виробничих витрат. Економісти звертають увагу, що негативна динаміка може стати сигналом про початок нового періоду уповільнення найбільшої економічної зони Європи.
Додаткове занепокоєння викликали дані індексу PMI від S&P Global. Індекс цін на виробничі ресурси в промисловому секторі єврозони у травні досяг 80 пунктів. Це найвищий показник із травня 2022 року та найбільше місячне зростання витрат компаній за останні чотири роки. Значення індексу суттєво перевищує рівень, який традиційно вказує на посилення інфляційного тиску в економіці.
Паралельно продовжують зростати ціни на готову продукцію. Індекс відпускних цін виробників піднявся до 62 пунктів, що стало максимумом за останні три з половиною роки. З початку 2026 року темпи підвищення цін на продукцію, яку компанії реалізують споживачам та бізнесу, збільшилися на 12 пунктів, або майже на чверть. Це свідчить про активне перекладання виробниками власних витрат на кінцевих покупців.
Головним фактором нового цінового сплеску аналітики називають подорожчання енергоносіїв і сировинних матеріалів. Підвищення вартості газу, електроенергії та промислових ресурсів безпосередньо впливає на собівартість виробництва в більшості галузей. Найбільший тиск відчувають енергоємні підприємства, а також компанії, діяльність яких залежить від імпортної сировини.
Ситуацію ускладнюють проблеми в міжнародній логістиці. За даними дослідження PMI, затримки в ланцюгах постачання досягли найвищого рівня з часів глобальної кризи поставок у період пандемії COVID-19. Збільшення термінів доставки сировини та комплектуючих призводить до додаткових витрат для виробників і створює дефіцит окремих товарних позицій на ринку.
Економісти попереджають, що поєднання економічного спаду та прискорення інфляції створює складну ситуацію для монетарної політики. У нормальних умовах центральні банки знижують ставки для стимулювання економіки, однак висока інфляція обмежує можливості для такого кроку. У результаті регулятору доводиться балансувати між боротьбою зі зростанням цін та підтримкою економічної активності.
На фінансових ринках дедалі частіше обговорюється перспектива зміни курсу Європейського центрального банку. За інформацією Bloomberg, інвестори очікують, що вже 11 червня ЄЦБ може вперше з вересня 2023 року підвищити ключову процентну ставку. Такий крок розглядається як відповідь на нове прискорення інфляційних процесів і зростання цінового тиску в промисловості.
Підвищення ставок може вплинути на вартість кредитів для бізнесу та населення, що потенційно ще більше сповільнить економічну активність. Водночас регулятор прагне не допустити закріплення високої інфляції в економіці та втрати контролю над ціновою стабільністю.
Подальший розвиток ситуації залежатиме від динаміки енергетичних ринків, швидкості відновлення глобальних ланцюгів постачання та рішень Європейського центрального банку. Якщо витрати виробників продовжать зростати, а підприємства й надалі перекладатимуть їх на споживачів, єврозона може зіткнутися з новою хвилею інфляції вже в найближчі місяці.
