Верховний Суд постановою від 19 червня 2026 року у справі №176/2469/22 роз’яснив, що спори щодо відмови Пенсійного фонду у призначенні страхових виплат мають розглядатися адміністративними, а не цивільними судами. Рішення ухвалено після розгляду справи жінки, якій Пенсійний фонд відмовив у призначенні одноразової та щомісячних страхових виплат після смерті чоловіка від професійного захворювання.
Позивачка звернулася до суду, вважаючи, що має право на виплати як член сім’ї померлого годувальника. За її словами, чоловік майже два десятиліття працював у шкідливих умовах праці, після чого йому діагностували професійне онкологічне захворювання. Він помер до проходження медико-соціальної експертної комісії, яка мала визначити ступінь втрати працездатності, а Пенсійний фонд, який став правонаступником Фонду соціального страхування, відмовив у призначенні компенсацій.
Суд першої інстанції, а згодом і апеляційний суд відмовили у задоволенні позову. Вони дійшли висновку, що жінка не належить до осіб, які можуть отримати спірні страхові виплати після смерті чоловіка, а також не може претендувати на них як спадкоємець, оскільки виплати не були призначені за життя померлого.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду не підтримав такий підхід. Водночас він не вирішував питання щодо права на самі виплати, а звернув увагу на неправильне визначення судової юрисдикції. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та закрив провадження, зазначивши, що справа не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
У постанові наголошується, що Пенсійний фонд, виконуючи функції з призначення та виплати страхового забезпечення, діє як суб’єкт владних повноважень. Саме тому спори, які стосуються оскарження його рішень, бездіяльності чи відмов у призначенні соціальних виплат, належать до категорії публічно-правових і повинні розглядатися адміністративними судами.
Верховний Суд підкреслив, що під час визначення юрисдикції необхідно оцінювати не формулювання позовних вимог, а характер спірних правовідносин. У цій справі позивачка фактично оскаржувала рішення органу влади щодо непризначення їй страхових виплат, а не вимагала передачі спадкового майна чи вже нарахованих коштів. Це принципово відрізняє такий спір від цивільно-правових відносин.
Суд також роз’яснив заявниці право протягом десяти днів після отримання постанови звернутися із заявою про направлення справи до суду адміністративної юрисдикції. Такий механізм дозволяє уникнути повторного подання позову та скоротити час розгляду справи.
Правова позиція Верховного Суду може мати значення для інших громадян, які оскаржують рішення Пенсійного фонду щодо призначення страхових виплат, компенсацій у разі професійного захворювання, нещасних випадків на виробництві або втрати годувальника. Постанова фактично підтверджує, що подібні спори необхідно одразу подавати до адміністративних судів, оскільки саме вони уповноважені перевіряти законність рішень органів державної влади у сфері соціального захисту.
