Французька акторка та співачка Марина Владі померла у Франції 24 вересня 2026 року у віці 88 років. Про смерть артистки повідомила її родина. Владі була відома багаторічною кар’єрою в європейському кіно, а в країнах колишнього СРСР її передусім знали за головною роллю у фільмі «Чаклунка» та як дружину Володимира Висоцького.
Марина Владі народилася 10 травня 1938 року в Кліші-ла-Гаренн неподалік Парижа в родині російських емігрантів. Її батько Володимир Поляков-Байдаров був оперним співаком, а мати Міліца Енваль — балериною. У родині було чотири доньки, і всі вони пов’язали своє життя з мистецтвом.
Справжнє ім’я акторки — Катерина Марина Володимирівна Полякова-Байдарова. У кіно вона дебютувала ще дитиною, у 11 років. Через два роки помер її батько, і на його честь вона взяла сценічне ім’я Владі, утворене від імені Володимир. Саме під цим псевдонімом артистку згодом дізналися у Франції та за її межами.
Перші помітні ролі Владі зіграла у французьких стрічках «Первоклассная девушка», «Перша любов» та «Перед потопом». У середині 1950-х років молода акторка вже привертала увагу кінокритиків і режисерів. Її кар’єра розвивалася ще до того, як вона отримала роль, що принесла їй міжнародну популярність.
Великий успіх прийшов після фільму «Чаклунка» режисера Андре Мішеля, знятого за мотивами повісті Олександра Купріна «Олеся». У картині 17-річна Владі виконала головну роль. Образ героїні зробив її однією з найпомітніших молодих акторок французького кіно того періоду.
У наступні десятиліття Владі працювала у Франції, Італії та інших європейських кінематографіях. Вона зіграла понад 100 ролей у кіно та на телебаченні. Серед її робіт — «Принцеса Клевська», «Подружнє ложе», «Дві чи три речі, які я знаю про неї» та «Дзвони опівночі». За роль у фільмі «Подружнє ложе» Марко Феррері вона отримала приз за найкращу жіночу роль Каннського кінофестивалю 1963 року.
Окремою сторінкою життя акторки стали стосунки з Володимиром Висоцьким. Вони познайомилися в Москві 1967 року, а через три роки одружилися. Шлюб тривав до смерті Висоцького у 1980 році. Владі багато років жила між Францією та Радянським Союзом, підтримуючи стосунки з актором і поетом.
Після смерті Висоцького Владі продовжила творчу діяльність. Вона працювала в кіно, театрі та музиці, а також займалася літературою. У 1987 році вийшла її книга «Володимир, або Перерваний політ», присвячена Висоцькому та їхнім стосункам. У подальші роки акторка також брала участь у театральних постановках, пов’язаних із творчістю Висоцького.
Літературна робота поступово стала важливою частиною її діяльності. Владі писала романи, спогади та есеї, звертаючись як до власного життя, так і до історії своєї родини. Її творчість поєднувала французьке культурне середовище з російською мовою, літературою та спадщиною родини емігрантів.
Владі була однією з чотирьох сестер Полякових-Байдарових, які обрали творчі професії. Її сестри також працювали в кіно та на телебаченні, а родина стала помітною частиною французького мистецького середовища після еміграції з Росії.
Образ Владі протягом її кар’єри сприймали по-різному залежно від країни. У Європі її зовнішність називали слов’янською, тоді як у радянському культурному просторі вона асоціювалася із західним європейським кіно. Її біографія поєднала французький кінематограф, російську емігрантську спадщину та одну з найвідоміших історій кохання радянської культурної епохи.
