Міністр фінансів США Скотт Бессент звинуватив європейські країни в лицемірстві через критику домовленостей Вашингтона з Москвою щодо постачання дизельного пального. За його словами, від початку повномасштабної війни Росії проти України держави Європи витратили на російські енергоресурси більше коштів, ніж надали українській стороні як допомогу. Бессент пов’язав цю ситуацію з енергетичною політикою Європейського Союзу, яка, на його думку, продовжує забезпечувати фінансові надходження російській економіці.
Американський міністр поставив під сумнів послідовність позиції європейських урядів, які критикують енергетичні домовленості США з Росією, водночас продовжуючи закуповувати російські енергоносії. На його думку, оцінювати такі рішення необхідно з урахуванням фінансових потоків між європейськими країнами та Москвою після початку повномасштабного вторгнення.
Предметом суперечки стали домовленості щодо постачання дизельного пального, які викликали невдоволення в Європі. Бессент не погодився з критикою на адресу Вашингтона, наголосивши на суперечності між публічною позицією європейських партнерів і їхніми діями на енергетичному ринку. Водночас для повної оцінки таких претензій необхідно розрізняти конкретні умови американсько-російських домовленостей, походження пального та механізми його постачання.
За словами міністра, європейські країни фактично продовжували підтримувати російську економіку закупівлями енергоресурсів. Надходження від експорту нафти, нафтопродуктів і природного газу залишаються важливим джерелом доходів Росії, які можуть використовуватися для фінансування державних витрат, зокрема військових. Саме тому енергетична торгівля із РФ залишається одним із ключових напрямів дискусій про ефективність санкційної політики Заходу.
Заява Бессента порушує питання про те, наскільки послідовно США та ЄС застосовують економічні обмеження проти Москви. Західні країни запровадили санкції проти російського фінансового сектору, енергетичних компаній та експорту нафти, однак обмеження відрізняються за сферою дії, строками набрання чинності й винятками. Крім того, держави Європи та США мають різну структуру енергетичного ринку, що впливає на можливості швидкої відмови від російської сировини.
Європейський Союз після початку повномасштабної війни взяв курс на скорочення залежності від російських енергоносіїв. Проте відмова від імпорту потребує пошуку альтернативних постачальників, розвитку інфраструктури та укладання довгострокових контрактів. У перехідний період європейські компанії продовжували купувати окремі види енергетичної продукції російського походження, що створювало додаткові суперечності між економічними інтересами та політичними зобов’язаннями.
Окремим чинником є міжнародний ринок нафтопродуктів, де сировина та готове пальне можуть проходити через кілька країн перед потраплянням до кінцевого покупця. Через це оцінка залежності від російських енергоресурсів потребує врахування не лише прямих поставок, а й походження сировини, місця її переробки та умов торгівлі. Водночас сам факт переробки російської нафти в іншій державі не дає змоги автоматично встановити правовий статус конкретної операції без аналізу чинних обмежень.
Для України суперечки між Вашингтоном і європейськими столицями мають практичне значення, оскільки доходи Росії від енергетичного експорту впливають на її економічні можливості під час війни. Ефективність санкцій залежить не тільки від запроваджених заборон, а й від контролю за їх дотриманням, координації між союзниками та здатності обмежувати альтернативні канали отримання прибутків. Подальший розвиток дискусії залежатиме від конкретних умов енергетичних домовленостей США з Росією та від того, як Вашингтон і Брюссель узгоджуватимуть свої підходи до торгівлі російськими енергоносіями.
