Керівник Головного управління розвідки Кирило Іващенко заявив, що Росія, попри погіршення економічного становища, зберігає достатньо ресурсів для продовження війни проти України щонайменше у 2027 та 2028 роках. Про це він сказав, оцінюючи економічні можливості РФ і її здатність підтримувати воєнні витрати.
За словами Іващенка, економічна ситуація в Росії нині значно слабша, ніж була на початку повномасштабної війни. Водночас наявних фінансових, промислових та інших ресурсів державі достатньо, щоб продовжувати воєнні дії. Розвідка при цьому не виключає, що ресурсної бази вистачить ще на два наступні роки.
«Сьогодні Росія значно слабша в економічному плані, ніж була на початку повномасштабної війни. Водночас ресурсів для ведення війни проти України у неї ще достатньо. Ми не виключаємо, що цих ресурсів вистачить і на 2027-й, і на 2028 роки», — заявив глава ГУР.
Така оцінка означає, що Київ не виходить із припущення про неминуче припинення російської агресії через економічне виснаження РФ у найближчій перспективі. Наявність ресурсів для ведення війни не означає відсутності проблем у російській економіці, однак свідчить про здатність Кремля продовжувати фінансування армії навіть за умов погіршення економічних показників.
Для оцінки тривалості війни важливим є співвідношення між витратами Росії на військові потреби та можливостями її бюджету. На здатність Москви підтримувати бойові дії також впливають виробництво озброєнь, доступ до комплектуючих, стан промисловості, експортні доходи та можливість залучати людей до армії.
Заява Іващенка водночас не містить прогнозу щодо того, скільки саме триватиме війна. Йдеться про максимальний горизонт, у межах якого російська сторона, за оцінкою української розвідки, потенційно може зберігати достатній ресурс для бойових дій. Фактична тривалість війни залежатиме також від військових результатів, міжнародного тиску, санкцій та політичних рішень.
Російська економіка після початку повномасштабного вторгнення перебуває під дією масштабних міжнародних санкцій. Обмеження спрямовані, зокрема, на енергетичний сектор, фінансові операції, доступ до технологій та постачання товарів подвійного призначення. Водночас Москва переорієнтувала значну частину економічної активності на забезпечення армії та військово-промислового комплексу.
Керівник ГУР також фактично окреслив часовий горизонт, який українська сторона має враховувати під час планування оборони. Якщо Росія збереже можливість фінансувати війну до 2028 року, розрахунок лише на економічне виснаження агресора не може бути єдиним чинником, що визначатиме подальший перебіг бойових дій.
Окремим питанням залишається те, наскільки довго Росія зможе підтримувати нинішні темпи військових витрат без поглиблення структурних проблем економіки. Відповідь на нього залежатиме від динаміки державних доходів, вартості війни, стану промислового виробництва та здатності влади компенсувати дефіцит ресурсів внутрішніми запозиченнями й іншими фінансовими інструментами.
